Спочатку я подався до помпезних центральних магазинів — «Ґудзики», ще краще — «Європейські ґудзики», а ще є такий собі «Світ ґудзиків». Швендяв по них я довго.

Коли чую словосполучення «Світ ґудзиків», моя фантазія малює цікаві картини ґудзикового життя. Ось школа для маленьких ґудзенят, яких використовують для манжетів. Ось Інститут підвищення кваліфікації ґудзиків, там сидять сині та обтягнуті драпом набурмосені ґудзики, вчаться вирішувати важливі ґудзикові справи. Ось помпезне прийняття, на ньому поважно виступають ґудзики-перли, клубні ґудзики та інші ґудзячі представники вищого світу. Мені здається, що світ ґудзиків не є демократичним світом, скоріш за все, це буржуазне, таке собі замкнене класове суспільство, в якому не дуже люблять іноземців. З іноземців там лише англійські шпильки, ну, може, ще якісь запонки. В принципі, я мало знаю світів, у яких би шаленіли від іноземців.