Твір, що викликає музично-ліричні почуття в душі. Читаєш і відчуваєш легкий дотик пір'їнки чи кульбабки на обличчі. В душі з'являться та відроджується легкість. Як незакритий гештальт підсвідомість повертає до мозку напівзабуту мелодію. Коцюбинський влучно передав зустріч героя з самим собою, творчий поштовх і потяг до подолання нових вершин. Хоча чула багато відгуків від інших - що настільки складно і незрозуміло написано - що це намарно витрачений час ще й тортури бо твір включено в ЗНО.
Але для мене - це чудова новела, яка здатна знайти відгук у душі будь-якого читача. Зрештою, кожен з нас часом відчуває певного роду відчуття "усе-край, більше не витримаю", коли ти знаходишся на межі своїх сил і ось-ось впадеш у прірву. Тоді життєво важливою, та абсолютно необхідною рятівною допомогою стає свіжий ковток повітря, перепочинок, те саме intermezzo, без якого рухатись далі просто неможливо. Саме такий період Коцюбинський і описав у своєму творі. Прекрасна книга для тих, хто втомився. А якщо додати до цього неповторну руку майстра, то отримуємо в підсумку просто приголомшливий твір!

5 з 5