Розділ VI, у якому Хаул виражає свої почуття за допомогою зеленого слизу

Після цього декілька днів Хаул сидів вдома. Від гріха подалі Софі вирішила не мелькати зайвий раз і просто сидіти біля вогню в уже звичному кріслі. В її голові сформувалася думка про те, що вона, певно, знайшла вихід своїй агресії стосовно Відьми Пустирищ в прибиранні Замку. До слова, в прибиранні, яке просто виводить із себе його мешканців. Сьогодні дівчині було сумно від того, що вона не може все розказати, і їй просто доводиться щось вигадувати. Та такий поганий настрій в неї був не довгий час. Вона відшукала драний Майкловий одяг і почала його зашивати.

Маг з Майклом займалися чарівницькою роботою — готували чари для короля. Хаул вигадав, яким чином можна переправити армію його величності болотами та бездоріжжям.

Чарівник розказував хлопчині, що всі чари могутності неодмінно мають хоча б одну навмисну помилку, чи головоломку, аби вони не були випадково вжиті. Софі подумала, що має шанс навчитися магії. Якщо Марті вдалося відшукати у пані Ферфакс потрібне закляття, то й вона зможе. Також можна було розраховувати на підказку Вогняного демона. Бо сама вона вже якось рилася в папірцях із заклинаннями, та нічогісінько в них не зрозуміла.

Хаул відправив Майкла з новоствореними чарами в королівський палац. А сам таки не всидів вдома і, забравши гітару, вийшов до Маркет-Чіпінгу. Та перед цим він віддав Софі своє вбрання, якого вона раніше не бачила, аби та зашила його.

Софі звернулася із проханням до Кальцифера. Вона хотіла, аби він дав хоча б якийсь натяк стосовно можливості розірвання його з Хаулом домовленості. Та він сказав, що натяк теж буде порушенням правил. Тоді вона вирішила вийти через двері, повернувши клямку донизу чорним кольором. Там не було нічого. Абсолютно нічого, пустота.

Невдовзі прийшов підмайстер. Побачивши, що гітара не стоїть на своєму місці, він став засмученим. Хлопець пояснив, що із кожною наступною Хауловою закоханістю на них чекають неприємності: судові процеси, конкуренти зі зброєю, матері з качалками, батьки та дядьки з киями. Та це не найстрашніше — найстрашніше, коли сама дівчина, дізнавшись про місце його проживання, самотужки сюди приходить, ридаючи й почуваючись найнещаснішою у світі. Хаул тоді виходить на чорний хід, а Майклові та демонові лишається брати удар на себе. Софі запитала, чи це дійсно правда, що він поїдає серця тих дівчат. Майкл почав реготати та завірив її, що це вигадка. А Кальцифер ще сказав, що дівчата для нього цікаві лиш до того моменту, поки він їм байдужий. Як тільки вони починають відчувати до нього палкі почуття, все закінчується. Його в різних містах навіть звуть по-різному: чаклуном Дженкіном, магом Пендрагоном, Хаулом Жахливим. Бо він любить перевтілюватися в різні образи і грати різні ролі.

Хаул повернувся посеред дня дуже роздратованим та направився до ванної кімнати. Софі та Майкл щойно пообідали й прибирали посуд, коли в кімнату влетів Хаул. Він ледь не вив в розпачі, бо його світла шевелюра зараз мала рудий відтінок. Певно після прибирання Софі розмістила ту величезну кількість баночок та слоїків, якими користується маг, не в тому порядку, в якому вони були, що й призвело до такого казусу.
Кімната раптом стала темною. З кожного кутка в напрямку старої та підмайстра прямували якісь жахливі людиноподібні силуети. Вони завивали та стогнали. Софі з Майклом вибігли на вулицю міста Портхавен. Та звуки виття було чутно й тут. Натовп людей розбігався в різні боки. Всі мчали до гавані та у напрямку піщаного берега, де все було чутно не так голосно. Через певний час все стихло. Люди з обережністю направлялися до міста.

Повернулися й стара з підмайстром до Замку. Вони застали Хаула сидячим на ослоні в безмежному розпачі. Все його тіло покривав грубий зелений шар слизу. Від нього було чутно жахливий запах. Софі та Майкл втягли чарівника в душову кабінку. Вони відмивали його цілу годину.

Софі розвернула ручку зеленою міткою вниз і почала вигрібати весь слиз на Пустирище. Вона була стомлена та розлючена, а ще впевнена, що зеленим слизом чарівник їй помстився, й не співчувала йому абсолютно. Та Хаул виглядав дуже нещасним і просто сидів, тремтячи всім тілом. Він таки розказав, що його обраниця повідомила, що закохалася в когось іншого. Саме це його так розлютило, а не зміна кольору волосся. Тепер стара пожаліла чаклуна. Та врешті вона подумала, що їй більше шкода тих дівчат, бо це була наче якась нечесна гра. Аж ось вона почула ім’я цієї останньої Хаулової жертви, яка йому відмовила — Летті Хаттер. Її Летті.

Розділ VII, у якому Опудало не дає Софі залишити Мандрівний Замок<.strong>
Софі б уже помчала до сестри, аби розказати їй про небезпеку від чаклуна, але вона знала, що не зможе зараз дійти зі своїм страшним болем в суглобах. Вранці вона почула спів з ванної — Хаул був у чудовому настрої, могло навіть задатися, що то не з ним вчора була істерика. Софі прийняла рішення таки попередити сестру. Та щойно вона хотіла підійти до дверей, як чарівник увійшов до кімнати. Він мав прекрасний вигляд. Чоловік мовив, що збирається на зустріч з королем.

Коли він пішов, Софі вже теж хотіла покидати Замок, але їй постійно щось не давало це зробити: заходив підмайстер і повідомив, що йтиме з дому, тоді Кальциферові хотілося поліна. Аж тут взагалі сталося непередбачуване — до Замку прийшло опудало, яке вона колись піднімала. Воно ожило і дуже старалося потрапити до Мандрівного Замку. Софі гепнула дверима в нього перед лицем (якщо так можна сказати стосовно опудала). Воно дуже її налякало. Від страху дівчина відчула біль у старечому серці. Все її тіло тремтіло, ноги підкошувалися. Вона ледь змогла доплентатися до крісла.

Трохи згодом вона глянула, чи є ще опудало за дверима. Та замок переїжджав, і воно не встигало, відстало. Та все одно було досить наполегливим. Дівчина звернулася до Кальцифера із проханням пришвидшити рух Замку. Софі дуже погано почувалася й подумала про те, що не готова померти, так і не побачивши Марту. Опудало відстало настільки, що стало малюсінькою чорною цяткою десь на обрії. Визирнувши ще раз, Софі вже не побачила нікого. Втомлений Кальцифер спав. Софі стала почуватися краще.

Повернувся щасливий Майкл. У його руках було повно смаколиків. Його емоції зашкалювали, тож він навіть закружляв стару в танку. Причиною його радості було те, що Летті, яка виявилася його дівчиною, зізналася йому в коханні, а стосовно Хаула вона відповіла, що навіть не знайома з ним. Майкл подумав, що існує ще якась Летті Хаттер, інша. Він розповів, що його обраниця — працівниця кондитерської Цезарі. Майкл був п’ятнадцятирічним, тож Софі подумала, що він підходить її сестрі за роками. Софі зрозуміла, що то не Летті насправді, а Марта. Хвилювання за цю з сестер тепер у неї не було. Майклові можна довіряти. Та стара розуміла ще одну річ — Хаул намагається обкрутити справжню Летті. Софі дуже хвилювалася ще через те, що сестра таки назвалася йому дійсним іменем.

Дівчина зібралася з думками й прийняла рішення розказати Майклові все як є, та повернувся Хаул. Він сказав, що йому потрібна людина, яка зможе очорнити його в очах короля. Бо той настільки уподобав його останні чари, що збирається його змусити ще щось виконати. А ще йде до того, що він може бути призначений придворним магом. Король розпитував у нього про свого брата і, здається зі зловісними намірами. Було схоже на те, що зникнення принца Джастіна було не випадковим. Напевно цьому передувала сварка. Королеві хотілося, щоб він відшукав біженця-родича. А Хаул до того ж ляпнув, що може бути, що Салімана (відправленого королем чарівника) ніхто і не вбивав. Софі поцікавилася, чого Хаул не погоджується на пошуки.

Хаул відказав, що не має бажання встрягати до цих справ, хоч йому б нічого не вартувало відшукати Джастіна. Бо той із Саліманом були надзвичайно близькі, і посварився він із королем через те, що повідомив про те, що вирушатиме на пошуки чарівника. Хаул вважав, що король не мав відправляти Салімана на Пустирище до Відьми. Минулого року вона дала обіцянку, що Хаула буде засмажено, а ще начаклувала на нього пристріт. Чарівникові зовсім не хотілося бути об’єктом полювання короля та ще й Відьми. А тоді чарівникові спало на думку те, що йому може допомогти стара Софі, прикинувшись його матір’ю та очорнивши його в очах короля.

Розділ VIII, у якому Софі йде з Мандрівного Замку відразу на всі чотири сторони<.strong>
Нарешті Кальциферові вдалося знову набратися сил після ситуації з утіканням від Опудала. Тоді він витратив багато енергії.

Хаул зоставив підмайстрові закляття для тренування, а сам мав йти до Летті. Але щойно він відкрив двері, як отримав удар у груди від голови-ріпи Опудала. Воно таки знову їх знайшло. Хаул пожбурив його з будинку та випрямив руку попереду себе, вигукнувши якусь абракадабру, яка була заглушена раптовим громом.

Повітряний потік підхопив Опудало й помчав його у невідомому напрямку.

Хаул мовив, що воно володіє дуже сильною магією. Софі ледь чутно захихикала. Вона чогось знову відчувала біль у серці. Хаул помітив, що жінка погано почувається. Чоловік, тримаючи її під ліктя, всадив до крісла. В цей момент відбулася якась подія, мов між чародієм та Вогняним демоном пробігла якась іскра. Дівчина це помітила, бо до неї торкався Хаул, а Кальцифер аж трішечки вийшов за межі вогнища. Вона так і не розуміла до пуття цієї ситуації, але в неї миттєво затих біль у серці. Хаул, забравши гітару, таки попрямував, куди й збирався.

Стара лежала в кріслові та вдавала, що почувається геть кепсько. Та Майклові було не до неї, він вправлявся зі своїм новим завданням. Тож Софі без перешкод покинула Замок і пішла в Апер-Фолдинг. Вона вже практично дісталася до шляху, коли її почав доганяти підмайстер, а вслід за хлопцем, підскакуючи, Мандрівний Замок, що, хвилюючись, випускав з кожної вежі дим. Майкл говорив, що не відпустить її, бо дав обіцянку чарівникові, що наглядатиме за нею. Тим більше, що Апер-Холдинг розташований на відстані в більше, ніж десяток миль. Софі відказала, що має розповісти Летті про нечесні наміри Хаула, бо дівчина є її далекою родичкою. Майкл прийняв рішення йти разом зі старою. А також придумав, що можна швидко дістатися до пункту призначення, взувши семимильні чоботи, які, до слова, за один крок проходять не сім, а десяток миль. Таким чином вони могли встигнути туди дійти першими від чарівника.

Чоботи нагадували відра зі шкіри, дещо неправильної форми та з відірваними ручками. Майкл пояснив, що це експериментальні зразки. На армію пішли вже більш досконалі варіанти, а ці так і лишилися. Хлопець інструктував Софі стосовно чобіт, наголошуючи, що вони йдуть в той бік, куди ти розвернутий лицем. Тож вони все робили повільно та з обережністю. Коли рух почався, дівчину вразила швидкість. Обабіч неї вже не було нічого, лиш змиті смуги. Її рідке волосся від такого шаленого руху могло лишитися позаду, як вона думала. А ще лице. Всі зморшки натягувалися назад. Відчуття не з приємних.

Спинилися. Вони вже майже прибули, як побачила, спинившись Софі. Та на лихо, дівчина спіткнулася. Майкл лиш закричав, щоб вона не опускала ногу на землю та все вже сталося. І Софі знову помчала із надзвичайною швидкістю. Тож за зовсім короткий проміжок часу вона встигла побувати й на території ринкової площі, і повернутися назад до Замку, і дістатися в Апер-Фолдинг. Врешті-решт все вийшло. І мандрівники знайшли дім пані Ферфакс. Вони набрехали старій, що Софі доводиться двоюрідною бабусею її учениці. Та Ферфакс відказала, що Летті поки що зайнята, але запросила їх на гостину. Доки гості заходили в дім, повз них зміг протиснутися пес. Він вискочив надвір, а пані Ферфакс вигукнула, що його неодмінно треба спіймати. Всі кинулися ловити колі. Під час цього процесу, Майкл, спіймавши таки, пса, побачив, що посеред саду Летті говорить з Хаулом (певно він використав якесь закляття, щоб дістатися сюди швидко). Дівчина була у своїй власній подобі й зовсім не походила на Марту.

Виявилося, що собака не даремно біг до саду. Його власниця сказала, що він постійно намагається вкусити чоловіка, що приходить до Летті. Майкл сказав, що, певно, собака краще розбирається в людях, ніж вони. Пані Ферфакс розказала, що це чарівник Хаул, і їм з ученицею це прекрасно відомо, оскільки вона пам’яєтає його ще з тих пір, коли він був студентом. Ось тільки він її забув. Він був останнім учнем старезної пані Пенстеммон, що вчила набагато раніше до цього і її. Та пані говорила, що він в пару разів більш здібний, ніж чаклун Саліман, який теж навчався у неї.

На думку пані Відьми, Хаул не становить небезпеки для її учениці, а ще він здатний дати їй набагато більше знань, аніж вона сама. І саме вона підказала Летті ідею стосовно стосунків з магом, які зможуть зробити її могутньою відьмою. А їхній союз неодмінно може стати надзвичайно сильним, бо сама Летті, на її думку, може стати такою ж могутньою, як Відьма Пустирищ. І їхні стосунки з Хаулом ніби починають налагоджуватися.

Тоді Софі мовила, що чула про те, що вона кохає іншого. На що відьма відказала, що він має якусь ущербність, що не піде на користь жодній дівчині, яка зважиться на стосунки з ним. І стало ясно, що цей хлопець зачаклований Відьмою Пустирищ, і цю магію може розбити лиш сильний маг, подібний Хаулові. Та, ясна річ, конкурент в амурних справах не буде звертатися до нього з цим проханням.
Відьма сказала, що коли Марта з Летті вирішили обмінятися подобами, то їй відразу все було ясно.
Майкл перервав розмову, говорячи, що їм пора йти, оскільки боявся зустрітися з Хаулом.
Повернувшись до Замку, підмайстер зі старою почули від демона, що хтось давно стукає у двері, що виходять в Портхавен.

Розділ IX, у якому в Майкла виникають клопоти із заклинанням<.strong>
Стукав капітан корабля, якому потрібне було закляття, завдяки якому він завжди мав би попутний вітер для своїх вітрил. Капітанові довелося довго чекати їхнього повернення, тож він був дуже злий і нагрубив підмайстрові. Як тільки він пішов, Майкл сів працювати над заклинанням. Софі ж взялася за штопання панчіх. Вона мала їх тільки одну пару і вузлуватими ногами проривала у них великі дірки. Плаття сірого кольору теж давно було брудним та потріпаним.

Майкл сказав, що його дуже тішить те, що Хаул не знайомився із його Летті. «Бо вона набагато гарніша від цієї, що ми бачили», — сказав юнак, то заповняючи, то розриваючи свої записи.

Тоді Софі спитала підмайстра, чи може бути, що Хаул дійсно щось відчуває до Летті? Він відказав, що, на його думку, про це й мови не може бути, бо він дуже багато часу перед виходом з дому провів у ванній кімнаті, де накладає чари, які роблять його неймовірно вродливим. Хлопець сказав, що він думає про те, що коли чарівник забуватиме це робити, то це значитиме, що він справді втратив голову від кохання. Софі засмутилася від цього й одного моменту їй навіть хотілося вилити до унітазу всі його чаклунські зілля, та вона втрималася і пішла по його костюм блакитного кольору зі срібною вишивкою. Його не вийшло повністю відчистити від слизу. Тож вона взялася його розрізати на клапті, у формі трикутників, та запланувала створити з них нову спідницю.

Софі побачила, що у Майкла не виходить заклинання. Він додавав один за іншим інгредієнти, потім змінював їх, але все марно.

Хлопець розказав Софі, що він в боргу перед Хаулом, бо маг його забрав до себе, коли той, будучи круглим сиротою, просто сів на його поріг в місті Портхавен. Йому не було куди йти.
Стався вибух від Майклової суміші. Клаптики тканини, щойно старанно викладені старою, полетіли врізнобіч.

Майкл звернувся до Софі з проханням по допомогу.

Вона прочитала текст із папірця:
«Йди й зірку, що падає з неба, впіймай,
Мандрагоровий корінь з дитям відшукай,
І скажи мені, де всі минулі роки,
І хто дідьку копито розтрощив-таки.
І навчи, як почути русалок пісні,
Як втекти від укусів облуди й брехні.
Відшукай вітер в полі,
Який мчить добру волю».

Підмайстер сказав, що необхідно дійти висновку, з’ясувати, про що йде мова й дописати закінчення.
Здивуванню дівчини не було меж. Вона бачила закляття, та нічого подібного їй ще не зустрічалося. Майкл пам’ятав Хаулові слова про те, що закляття високої складності повинні містити в собі загадки. Софі мовила, що цей текст, скоріше, скидається на список нереальних речей. Та вона була заінтригована. Вона вирішила відкласти своє шиття та взялася щось писати. Цілий день у старої з хлопцем пішов на здогадки. А наприкінці дня Софі мовила, що, може, варто зробити всі ті дії, які описані в тексті. Спіймати падаючу зорю можливо, якщо бути в семимильних чоботях.

З чобітьми в руках Майкл вже брався за ручку дверей і хотів розвернути її синім кольором вниз, коли сталося щось незвичне — він почув цокотіння. Воно долинало від черепа, а точніше — від його зубів. Вогняний демон мовив, що вони не повинні йти. Але Майкл відказав, що це займе небагато часу.
Вони зійшли в Портхавен. Хоч вже був нічний час, та надворі було зоряно та ясно. Довгий час їм довелося чекати падання зорі. Коли ж дочекалися, то спритнішим, звісно, був юнак, який взувся швидше. На мить пізніше рушила й Софі. Вони опинилися в болотах та побачили тут зорю. Її тіло було чистим сяйвом, що підсвічувало невеликий круг навколо себе. На маленькому гостренькому лиці вона мала великі очі, повні тривоги, які уважно дивилися на Майкла. Коли з’явилась Софі, зіронька дуже злякалася. Вона мовила хлопцеві, що не дозволить, аби він її спіймав, бо прийшов час її смерті. Хоч він і казав, що не зробить їй нічого лихого, вона кинулася навтьоки та навмисно пішла під воду найближчого озерця.

Майкл здався, сказавши, що має спитати Хаула стосовно цього заклинання, бо ловити зірок — це для нього занадто.