Блайт завжди знала, що материнство не для неї. Але коханий чоловік Фокс мріяв про дитину. І народилася Вайолет. Чужа та потайна, вона любила тільки тата і відверто неприязно ставилася до мами. Блайт переконувала себе, що це не так. Проте згодом жінка із жахом стала помічати, як жорстоко Вайолет поводиться з іншими дітьми, причому її дії були продумані й розраховані. Фокс запевняв, що Блайт усе вигадує. Може, жінка божеволіє і їй усе це ввижається? Може, вона погана мати? Ці страхи начебто притлумило народження сина — її найбільшої радості. Поки не стається непоправне. Блайт усвідомлює, що не в змозі більше виправдовувати доньку. Як і себе саму...