Цю книгу я придбала випадково, на розпродажу, вирішила – най буде. Довгенько вона стояла в мене на полиці, мені здавалося, що книга не зачепить, не зацікавить, не сподобається. Та, все ж, взялася до читання.
З перших сторінок я зрозуміла, що тримаю в руках не низькопробне чтиво, а напружений психологічний трилер, від якого було важко відірватися.
В основі сюжету розповідь про жінку на ім’я Блайт, яка мала важке дитинство і, ставши дорослою, чітко розуміла, що материнство не для неї. Та коханий чоловік був іншої думки і мріяв про дитя. Так на світ з’явилася крихітка Вайолет. З часом Блайт помічає, що дитина виявляє неабияку жорстокість: і до інших дітей, і до рідної матері, в той же час обожнюючи батька. Чоловік не вірить дружині, жінці здається, що вона сходить з розуму, що в неї параноя, депресія, що завгодно – але ж важко повірити, що дівчинка – уособлення зла. Мати з донькою віддаляються, дитина ненавидить матір, а мати боїться власну дитину. Як розвиватимуться події в непростій сім’ї, на що здатна дитина заради задоволення монстра, який росте всередині – варто прочитати аби дізнатися.
Книга була для мене непростою, так як йдеться про дітей. Є над чим подумати: про взаємо відносини зі своєю половинкою, про психологію батьків і дітей, про причинно-наслідковий зв’язок думок, рішень і вчинків.