Прихід Незалежності приносить нові потрясіння, і разом з тим зраду обіцянки свободи.

Гіркий, похмурий, місцями жорстокий, іноді надто брутальний, але водночас добрий та милосердний ліричний роман від англомовного прозаїка танзанського походження, який пропонує споглянути на постколоніальне життя східноафриканського прибережжя.

Досліджуючи тонку тему колоніалізму
та її наслідків, таких як міграція, Гурна занурюює читачів у світ 15-річного юнака Хасана Омара, який зі своєю сім'єю проживає убоге життя у селищі на березі Східної Африки. Юнак шукає звільнення від жорстокості, що оточувала його, настільки гидотної, бо куди не глянь, суцільна содомія. І це розкуте до нудоти дійство досить детально висвітлене автором. Можливо, автор зумисне акцентує увагу на огидних деталях контекст свого роману, бо не як інакше, це відбувається у країнах третього світу. Гурна міг би й утриматися від таких уточнень у своєму романі, але думаю, читачі так і не зрозуміли б душевну травмованість юнака.

Відчай спонукає хлопця до рішучих дій: він наважується здійснити поїздку до свого дядька до Найробі. І тут автор розкриває ще одну тему наслідків колоніалізму як еміграція, яка викликає ностальгію й пам'ять про вимушне відбуття. Із убогого селища юнак вирушає до столиці Кенії. Хасан спостерігає як шлях до розкоші у великому місті, прокладається корупційною складовою. Два полюси як убогість села та багатство великого міста, здобуте незаконним шляхом - це все результат тиранічного ярма колонізації, який приводить до деградації. Образ Хасана стає символом боротьби африканських країн третього світу, аби позбутися бідності та гноблення як наслідків колоніального минулого, і створити для себе нову ідентичність.

Роман - автобіографічний, він розкриває довгий шлях, який довелося пройти А. Гурна аби у 2022р. "за безкомпромісне та співчутливе проникнення у наслідки колоніалізму та долю біженця у прірві між культурами та континентами" бути удостоєним Нобелівської премії з літератури.