Ігрова компанія Blizzard подарувала нам один із найбільш відомих фентезі-світів у сучасній поп-культурі – світ WarCraft. Але ще до виходу культової третьої частини ігор Blizzard почала освоювати літературну сферу для поглиблення всесвіту і можливості розповісти нові історії у знайомому світі. І одною з перших за датою випуску і хронологією подій стала повість «Останній Вартівник», написана американським письменником Джеффом Граббом, що також працював над літературою світів Forgotten Realms, DragonLance та StarCraft.

Сюжет «Останнього Вартівника» оповідає про юного чародія Кадгара, якому випадає нагода стати учнем могутнього таємничого мага Медіва. У цей час один за одним починають зникати могутні маги, а на континенті з’являється ворожа раса орків. І хоч події розгортаються на тлі Першої війни (коли орки перейшли через Темний Портал у світ Азерот та вторглись у королівство людей Штормовій), історія у книжці є досить камерною та не потребує глибокого занурення в лор, оскільки знаходиться на початку глобального сюжету всесвіту. Навіть навпаки, у книзі помаленьку розповідаються частини лору, причому не з енциклопедичною сухістю, а в живих діалогах між персонажами (найкращий приклад – про порівняння вежі видінь і піщаного годиннику). Тож читач пізнає світ разом із головним героєм.

Перша половини книги загалом досить спокійна з переривами на певні сюжетні події, а саме коли Кадгар бачить видіння, або потрапляє в засідку орків. В цій частині також є декілька доволі забавних моментів. А от починаючи з візиту до Штормовія у другій половині повісті сюжет буде поступово ставати дедалі тривожнішим і похмурішим , щоб досягти піку напруги в фіналі. Із персонажами нас теж знайомлять поступово по більшій частині книги, щоб дати кожному +/- рівномірно пройти свою арку і викликати симпатію у читача. І, як на мене, з арок усіх чотирьох головних героїв (до яких окрім Кадгара і Медіва входять також напіворчиха Гарона, що навчилася здобувати користь навіть зі свого ізгойського становища, а також суворий, досвідчений та дотепний старий лицар Андуїн Лотар) арка Медіва вийшла найбільш яскравою.

Щоправда, у книзі є місця, до яких можна цілком справедливо докопатися. Так, на початку книги нам заявляють рівень магічної сили Кадгара (що він спеціалізується на магії вогню, інші стихії знає поверхово; у магії блискавки він слабий; у магічній вежі він сильно схильний до видінь), а згодом і демонструють їх (він ледве зміг знешкодити одного орка, і його сили вичерпалися). У другій половині книги нам розказують який він зробив прогрес у вивченні магії. Так, саме розказують, а не показують, хоча було б цікаво побачити, як він вивчає хоч одне сильне закляття. А то складається враження, ніби він в Каражані тільки в бібліотеці лад наводив і магічні листи дешифрував. Також магічна сила Кадгара майже не була розкрита у фіналі книги. Так, Кадгар зміг знайти таємні двері у стіні, але в останній битві Медів ледь не одразу витягує сили з Кадгара, і тепер читач в розгубленості не знає, що взагалі очікувати від такого бою. З одного боку це наближує читача до стану тривоги юного мага, а з іншого, як на мене, невелике протистояння могло б показати ріст персонажа і внести цікавий момент

У підсумку, «Останній Вартівник» хоч і не позбавлений недоліків, але являє собою приклад хорошої супутньої літератури. Книга легко читається і дозволяє без зайвих труднощів зануритися в світ новачкам WarCraft. А для тих, хто із цим всесвітом уже знайомий, книга подарує ще одну можливість повернутися до Азероту.
Моя оцінка: 4/5.