Свого часу відкрив для себе творчість Макса Кідрука саме з цієї книжки. Хоч ідея про вплив на реальність через зміни події у минулому, що потім карається певною катастрофою не є новою (привіт «Life Is Strange» та «Брама Штейна»), у книзі вона подається через те, без чого ми не можемо жити – через сон, що мене і зацікавило. Але давайте по порядку.
Сюжет «Доки Світло не Згасне Назавжди» (далі «ДСНЗН») оповідає про ученицю 11-го класу Руту Статник, що у складних життєвих обставинах відкриває у собі здібність змінювати реальність через особливі сновидіння. Самі особливі сновидіння поділяються на два типи: переживання подій з минулого (які, власне і можна змінити) і потрапляння у спустошену, мертву версію реального світу. Але перед тим як ви доберетеся до цих згаданих у анотаціях подій, ви встигнете перемахнути третину книги. В першій частині сюжету Рута стикається зі зґвалтуванням, стресом перед ЗНО, небажаною вагітністю, вбивством її улюбленого вчителя, нерозумінням з боку батька, сваркою з сестрою Індією через загибель її нареченого у ДТП, що влаштував хлопець Рути – все це тягне на нормальну таку підліткову драму, але воня тягнеться так довго, що про появу згодом елементів фантастики і горору можна просто забути.
Зате у фантастичній частині книга розкривається. Чого у Кідрука не відняти, так це вміння гарно описувати динамічні моменти і тримати читача у напрузі у фантастично-горорних епізодах своїх книг. У снах зі спустошеною версією реальності Руту починають переслідувати химерні тіні, що мають спотворені риси її рідних. Окрім цього, шкода завдана Руті цими химерами переноситься і в реальний світ. Ці тіні є своєрідним «імунітетом» всесвіту від змін реальності, і вони реагують на зміни з особливо вагомими наслідками, такі як скасування Рутою своєї вагітності та рятування Іллі, нареченого її сестри. Але навіть в цій фантастичній «бочці меду» є дві «ложки з дьогтем».
Перша – лінія другорядного персонажа Марка (він же головний герой попередньої книги, «Не Озирайся і Мовчи»), якого Рута зустрічає в спустошеному світі снів, і який пропонує їй «спосіб вибратися», проїхавши послідовність поверхів у його будинку в реальному світі. Для тих читачів, що не читали «Не Озирайся і Мовчи», а також опціональні оповідання у пов’язаному з «ДСНЗН» мобільному додатку, ця сюжетна лінія буде вести в нікуди і створювати неясність на рівному місці. По книзі ще трапляються декілька таких «незаряджених рушниць», але вже без пояснень. Чому навіть після врятування Рутою Іллі Індія особливо не спілкується з сестрою? Чому зруйнованість і спустошеність світу снів (якщо вона така як на обкладинці) мало як впливає на подорож Рути в ній окрім неможливості пересування машинами?
Другу «ложку дьогтю» вносить улюблений прийом Кідрука під назвою «персонаж, що навалює наукової інформації». Значна частина книги, де дружина вбитого вчителя Якова Чорная Анна роз’яснює Руті про пов’язану зі снами діяльність мозку, викликає лише думки на кшталт «так, стоп, зачекай, не так швидко!». Ця частина балансується лише наступним епізодом, де Анна помирає від рук химер зі снів за воскресіння Якова Чорная схожими здібностями, що й у Рути. Рута в свою чергу приймає рішення пошкодити частину мозку, що відповідає за бачення снів, за допомогою ризикованої операції, в чому їй має допомогти лікар Тимофій з початку книг и, який через зміну минулого її не пам’ятає. Кінцівка ж після такої операції, коли Рута опиняється у якомусь третьому сонному світі, а в реальності перебуває в комі, через нестачу ясності викликає враження аналогічні кліфхенгеру у фільмі без продовження.
У підсумку, книга хоч і легко читається (окрім наукового епізоду) і здатна сюжетно зацікавити, та має ряд значних недоліків, що робить її гіршою за попередні книжки цього талановитого автора. Хоча якщо вам зайшла ця книжка, то і інші, сподіваюсь, теж зайдуть, і навіть сподобаються краще.
Моя оцінка: 6/10 (3/5).