Повість «Варавва» оповідає про Хресну дорогу, Варавву та його життя після розп’яття Христа. Він зустрічається з людьми, які остерігаються, уникають та довіряються йому. Варавва був свідком розп’яття Христа, каменування Заячої губи, страти товариша по копальні Саака. А сам помирав зі словами: «Тобі я віддаю душу свою». Рукопис було надіслано до видавництва на початку осені 1950-го, й того самого року роман вийшов у світ. За цей твір Пер Лаґерквіст був удостоєний Нобелівської премії.