Вміння жартувати - ще той хист, але щоб дотепно й сатирично передати розвиток людської цивілізації, її політичні аспекти - варті Нобелівської премії з літератури.

"Пінгвінський острів" - це такий собі сатиричний міф, у якому змальовано весь людський лад, побут, людську сутність, звички, релігію, політику на прикладі життя пінгвінів. Прототипом історії пінгвінського народу послужила історія Франції, але ж ми то знаємо людські погрішності притаманні будь-якій нації.

По філософськи, іноді зі скептицизмом, іноді у жартівливій формі описано всі епохи від стародавнього світу, періоди Середньовіччя та Відродження, перехідний період розвитку промисловості до новітніх часів. Читаючи книгу, добре відчувається, що окрім біблійних та давньогрецьких міфічних алюзій, присутнє ще й підґрунття "Божественної комедії" Данте.

У книзі дуже багато політики, Франс зобразив абсолютно все: демократію, соціалізм, правосуддя, політичні переслідування; тут і країни, які розвивають свою економіку завдяки війнам інших держав. Детально змалював потворну корупцію всього державного ладу: монополії та ганебні спекуляції,
користолюбство, суцільну продажність, розбещенність та аморальність міністрів, що зраджують і продають свою країну. Парламент як суцільний балаган, у якому блазнюють спритні демагоги під запальне улюлюкання "жовтої преси". Враховуючи сьогодення як не провести паралелі.

Книга написана у 1908р., розуміємо, що в повітрі уже сновигав дух Великої війни, тому останній розділ - "Майбутні часи", очевидно що, антиутопічний. Нагадався роман ще одного французького письменника-класика Робеля Мерля "Мальвіль", він як продовження до "Острову пінгвінів", у якому закладена ідея циклічності історії - все має свій початок і кінець, і людська цивілізація теж: всі хто залишиться після ядерного вибуху зодягнуться у шкіру, і попри все умудряться воювати між собою, але їх зброєю вже стануть палиці.