Хочу розповісти вам про роман данської письменниці Ельсебет Еґгольм «Коли ніч запалює зірки», яку видало Видавництво "Нора-Друк" у перфектному перекладі Наталії Іваничук. Назва твору і рожева обкладинка книжки може наштовхнути вас на думку, що це типовий мелодраматичний роман, але не варто робити поспішні висновки. Насправді це дуже глибокий і потужний твір, в основі якого лежать таємниці минулого та складні повороти людських доль.
Данська піаністка Марі-Луїсе Бек або коротко Малу з раннього дитинства не уявляла себе без музики. Її називали вундеркіндом, сучасним Моцартом. Музичне майбутнє дівчини виглядало доволі перспективним. Коли Малу подорослішала, нею зацікавився відомий імпресаріо, а далі їхні стосунки переросли у шлюб. Гольґер Бек робив все для того, щоб талант дружини розвивався і був гідно оцінений. Концертний графік Малу був розписаний на місяці вперед. На позір її життя виглядало чудовим і безхмарним: коханий чоловік, налагоджений побут, улюблена робота, вдячна публіка. Та одного дня, саме в той час, коли Малу дає дуже важливий концерт, в лікарні помирає її мати. Це стало причиною якогось внутрішнього зламу. Малу не може грати, вона загубила свою музику і відчуває вину за те, що не була поряд з матір’ю в її останні хвилини. Піаністка бере паузу у своїх концертах і, щоб відволіктися, займає себе побутовими справами. Одного дня, розбираючи речі у квартирі матері, Малу знаходить стару грамофонну платівку з записом Шопена у виконанні невідомої їй французької піаністки, на ім'я Софі Косто. І можливо в цьому не було нічого особливого, якби дама 30-х років минулого століття з фото на платівці не була б, як дві краплі води, схожа на саму Малу. Зрозуміло, що Малу вирішує довідатись, хто ж ця таємнича жінка з минулого і ким вона їй доводиться. З цього моменту розпочинається захопливий процес пошуків, який приводить Малу у Францію. Місто Мец, що у Лотарингії, стало основною локацією де відбуваються подальші події.
Прибувши до Меца, Малу знайомиться з дивним чоловіком, на ім'я Коді Блейк, який допомагає їй у розслідуванні. Незабаром вони дізнаються, що Софі Косто - це бабуся Малу (не думайте, що це спойлер, ця інформація міститься в анотації до книжки). І з цього моменту з шаф минулого починають випадати скелети, про які важко навіть собі уявити. Крок за кроком Малу відкриває таємниці своєї родини й разом з цим відкриває в собі щось особливе і незвідане.
Роман «Коли ніч запалює зірки» - це надзвичайно глибокий і багатогранний твір. В ньому, окрім захопливої історії розслідування давніх таємниць, закладено дуже важливі психологічні моменти. І на деяких з них я хочу зупинитися детальніше.
Найперше хочу наголосити, що це роман про війну, або радше про війни. Бо хоч здебільшого тут йдеться про події Другої світової війни, та все ж присутній відголос Першої світової й досить відчутно бачимо вплив на сюжет війн сучасних. Це активує певні психологічні тригери співзвучні нашому буремному сьогоденню. Зі сторінок роману я дізналася багато фактів про події Другої світової війни на теренах Франції, про діяльність антифашистського Руху Опору, про криваві бої у 1944 році союзницьких військ на лінії Мажино в Лотарингії. Але навіть не це головне. Варто поглянути на тему війни, висвітлену у книжці, трохи з іншого боку.
У багатьох читачів може виникнути питання, чому матір Малу сімдесят п’ять років приховувала своє походження і таки забрала з собою в могилу таємницю Софі Косто та чому у неї були доволі складні стосунки зі своїми доньками. Цьому є досить правдоподібне пояснення. Агнес Даніельсен, так звали жінку, народилася у 1935 році, її дитинство минуло в охопленій війною Франції під німецькою окупацією. В тому ж 35-му році, але на східній околиці тодішньої Польщі, народилася моя мама і на її дитинство теж припала ця страшна війна. Тому ситуацію я можу оцінити з безпосередньої близькості. Діти війни. Вони пережили таке, що однозначно вплинуло на їх характер, а може і на психіку загалом. Очевидно, що дитячі травми не минають безслідно. Моя мама намагалася ніколи не говорити про своє воєнне дитинство, її підсвідомість наче витіснила ці страшні спогади, стерла з пам’яті. І думаю, що стан відсутності зв’язку з реальністю, в якому вона опинилася рік тому з початком воєнних дій і перебуває до сьогодні, спричинений якраз цією дитячою травмою. Ще однієї війни її свідомість не була готова пережити. Так само була травмована війною, змальована авторкою роману, матір Малу. Ця жінка все своє життя несла тягар травми, отриманої в роки окупації і це, безумовно, відобразилося на її стосунках зі своїми дітьми, а відтак відбилося на долі самих її дітей.
Колись ми не надто задумувалися над проблемою, що захована у словосполученні «діти війни». Але зараз, коли ми бачимо, які глибокі шрами залишає сьогоднішня війна у свідомості маленьких українців, ми розуміємо наскільки важливо захистити їх від цього страшного досвіду. Адже ця проблема може дати про себе знати й через кілька поколінь.
Саме так сталося з головною героїнею роману. Малу успадкувала від своєї бабусі унікальний талант. Але разом з тим, наче генетичний код, їй передалася болюча психологічна травма кількох поколінь її родини. І лише доленосна знахідка, що спонукала її до розшуків правди, змогла вилікувати від цього травматичного досвіду. А ще, безперечно, кохання. Саме воно вдихнуло в Малу ту життєдайну силу, яка наповнила її енергією та дала наснагу до змін. Малу, наче птаха, вирвалася на волю з прекрасної золотої клітки і відчула легкість лету та широчінь неба.
Світ музики є основою роману «Коли ніч запалює зірки». Не надто часто автори вдаються у своїх творах до цієї дуже специфічної тематики. Але Ельсебет Еґгольм за освітою музикознавець, тож їй не важко було занурити читача у звичне їй середовище. І навіть рояль всесвітньовідомої фірми «Стейнвей» став ключовим фігурантом сюжету. Тому не дивно, що в романі багато музики. Якщо увімкнути фантазію, то вона точно звучатиме під час читання і надаватиме процесу особливого емоційного забарвлення.
Знаєте, цей роман настільки припав мені до душі, що я могла б написати про нього ще дуже багато. Але навряд чи хтось захоче читати надто довгий текст. Та повірте, роман заслуговує найвищої оцінки. Принаймні, це найкраща книжка з тих, які я прочитала цього року. В ній прекрасне все: і сюжет, і стиль викладення, і глибина проблем, порушених авторкою. Тож підсумовуючи скажу, що роман «Коли ніч запалює зірки» - це гімн любові, відданості, жертовності ну і, звісно ж, музиці!