Живе слово Кобзаря
Тарас Шевченко. «Кобзар» – Х.: Школа, 2014. –352 с.

Поетичне слово Тараса Шевченка у цей важкий для українців час особливо актуальне, тому що кожний вірш поета сповнений любові до рідної України. Поет закликає кожного українця продовжувати боротися за вільне майбутнє країни в сім`ї європейських народів, воля України є для поета найвищою цінністю.
Це видання – повна нецензурована збірка, що вийшла у світ 2014 року. До збірки увійшли поезії, які було «вилучено в різні часи царською, а згодом радянською цензурою». Книгу варто перечитувати вдумливо, повільно, роздумувати над кожним рядочком.
Вважаю, що це видання «Кобзаря » має стати настільною книгою кожного українця, тому що повертає нас до національної пам`яті, ідентичності українців, як вільного, нескореного народу, що готовий власною кров'ю виборювати майбутнє для своїх дітей. Саме тому, рядки поезій Шевченка читають й зараз в окопах на позиціях, де наші славні воїни захищають кожного з нас від навали російських військ, адже той самий ворог прагне знищити наш народ і сьогодні.

«І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог допомагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!» («Кавказ»)

В поемі «Катерина» змальовано долю жінки – покритки. Поет з першого рядочка застерігає, передчуває, передбачає:

« Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.»

В цьому виданні виноски та примітки розміщено безпосередньо під текстом поезії, тому читати дуже зручно, адже не потрібно шукати інформацію про певну подію чи історичну особу, про яку йдеться у тексті. В інших виданнях Т. Г. Шевченка, які я мав нагоду читати, примітки було вміщено в окремий розділ вкінці книги, то ж, не завжди приділяв достатню увагу приміткам.

Мою увагу привернуло те, що саме непохитна віра в Бога допомагала поетові переживати всі нестерпні умови каторги, заслання, солдатської муштри.

«Ти радуєш мою душу
І серце врачуєш;
І пребудет твоя воля,
І труд твій не всує.» («Псалми Давидові»)

Слово Кобзаря це – дороговказ по життю, своєрідні морально –етичні постулати, що допомагають у найважчі часи берегти людяність та добро в своєму серці. Ось як Тарас Григорович підкреслює найвищу цінність образу жінки – матері, яка в культурі та архетипі нашого народу є берегинею роду. Поет порівнює жінку –матір із Святою Богородицею.

«У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла..».

Нелюдську ненависть росії до України, бажання російського царя поневолити Україну, знищити її красномовно змальовано у кожному рядочку вірша «Розрита могила»

«Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...».

З тією самою жорстокістю зараз російські окупанти вбивають, катують людей лише за те, що вони українці, люблять свою країну, не хочуть коритися загарбникам. Вороги так само нещадно обкрадають Україну, вивозять культурні, матеріальні цінності, коли втікають під натиском наших мужніх, сильних, незламних воїнів, які просто в цю мить тримають оборону на Сході та Півдні України

В кінці книги подано добірку афоризмів поета, яку поділено за темами: любов до рідної України, неволя, взаємини між народами, філософські істини, кредо поета, сенс життя, віра в Бога, кохання, мати, родина і т. ін.

Любімо Шевченкове слово, пізнаваймо душу поета через його вічно живе та актуальне слово, сповнене цілющої віри в Україну, любові до неї до останього подиху, доки відчуваєш биття свого нескореного серця, незважаючи на біль, холод чи цілковиту темряву.

«Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть»