You are here
Зоя Казанжи, "Щось таке, як любов"
Перша книга українського автора на моєму книжковому клубі і перший "млинець" комом, чесно кажучи😢
Книга не є єдиним твором, це збірка коротких оповідань, поєднана темою любові, як ви можете здогадатися з назви
Коли я почала її читати мене потужним флешбеком відкинуло в мої 20: я на балконі зйомної квартири у Харкові читаю оповідання Вишневського під дешеве вино і страждаю🍷
Зараз здоров'я вже не дозволяє ані пити дешеве вино, ані зайву меланхолію, тому більшою мірою це була зарядка для очей, які я постійно закочувала під час читання🙄
Оповідання дуже прості, без якогось "прихованого" змісту, а деякі навіть в форматі притч, ніби скопійовані і перекладені з "Однокласників".
Тому підійде хіба що під настрій, коли хочеться "пити вино і страждати"
Тільки не зачитуйтесь довго, бо "сильним і незалежним" потім зранку на роботу, а воно вам треба, почуватися погано через погану книгу?
Із плюсів:
🔸якщо зрезонує вайб книги, вина і атмосфери - можна повисмикувати з книги пафосних цитаток в стилі "Чоловіка завжди треба до своєї старості приміряти. Повинні ж усі наші муки вдвох мати хоч якесь виправдання"
Власне це все, що можна сказати
Якщо забажаєте - напишіть мені, я відправлю вам книгу, але дешеве вино під неї - то вже суто ваша відповідальність 😉