Продовжую писати рецензії на книги, прочитані в рамках #club11july і сьогодні на черзі книга "Вибачте, на мене чекають" від Аньєс Мартен-Люган.

Я на 99% впевнена, що ця книга - спроба моєї колеги по клубу помститися мені за мій попередній вибір книги. Досить легкий спосіб змусити мене страждати - дати читати такий роман на умовах Книжкового клубу, коли ти не можеш відмовитись від цього 😈
Книга настільки бісить, що навіть не можу описати конкретніше, що з нею не так, окрім як закотити очі і сказати "ой всееее...."🙄

Що ми маємо по сюжету?
Не нову проблему work-life balance і героїню, яка, до того бувши "душею компанії", влаштовується на свою першу "серйозну роботу", і в найкращих традиціях СРСР та Японії планує довіку працювати там.
З перепрацюваннями, нервами, стресами, щоб це "довіку" наступило якомога швидше і її з офісу винесли вперед ногами.
Першим здає тіло, схопивши пару панічних атак та втрати свідомості, Яель (це її ім'я) отримує наказ від босса піти у відпустку.
Пара істерік - і все ж склавши валізу вона їде на 3 тижні до моря. 🌊
Здогадаєтесь, хто зіпсував її відпустку? Правильно, сам босс, зателефонувавши через тиждень і сказавши "Терміново в офіс".

І Яель слухняним зайчатком пострибала назад (послідовність в наказах босса просто вражає).
З особистим життям - така сама фігня. Любов усього її життя 5 років назад зник з усіх радарів без жодних пояснень, щоб ефектно появитись тоді, коли її відправили у відпустку.

Далі то Яель кидає його, то він її, то пред'являють один одному безпідставні претензії, для того щоб у фіналі він з'явився із фразою "Вибач, що змусив тебе так довго чекати" і залишив нас сподіватися, що все в них було добре.

Хтось повірить в це? Особисто я в своєму екземплярі дописала "І жили вони нервово, постійно сварились, і розійшлись через пів року" 💔

Окремі питання викликає мова (або переклад) книги. Фраза "Вона опустила сідниці на стілець" стала нашим мемом і різних варіаціях. Книга в топ-листі багатьох книжкових видань, на хвилиночку.

Тож одноголосним (2 з 2) рішенням нашого #club11july книгу було визнано Найгіршою книгою першого року існування книжкового клубу 🏆

P.S. Мені тут сказали, що я схожа на дівчинку на обкладинці. Думаю, сумним виразом обличчя. Мені було сумно її читати, їй - знаходитись на обкладинці 🙈