"Ми переїздимо" - найперша фраза із Саги про маленького Х'ялті. Вона наскрізною ниткою проходить крізь усю книгу й відображає постійні переїзди маленького ісландського хлопчика-напівсироти та його матері по різних сільських хуторах крижаного острову.

Але перш ніж розказати історію про Х'ялті, письменник Стефаун Йоунсон для загального уявлення знайомить своїх юних читачів із суворою природою самотнього острову, якого омивають холодні води Атлантичного океану - Ісландією. Автор також розповідає історію ісладського народу, який впродовж двох століть проживав у жорстоких злиднях. Голод, епідемії, не так виморили ісландців як національний гніт, викликаний володарями-датчанами, які грабували та гнобили ісландський народ. Але ісландці вистояли, вони зберігли свої звичаї та традиції, свою давню мову.

Події, які відбуваються у книзі охоплюють 20-ті роки XX ст. Персонажі книги - прості ісландці, які викарбували свій характер у суворих умовах проживання та тривалій боротьбі за волю свого народу. Так, це була сувора школа життєвих випробувань для кожного ісландця. То ж, у центрі оповіді - життя ісландського села, а крізь призму дитячого сприйняття розповідь про сумну історію. Мати вимушена залишити Х'ялті на незнайомому хуторі, адже вона наймичка, а її нові господарі не дозволяють їй втримувати зі собою двох дітей. Окрім Х'ялті у матері є ще молодшв донечка Доура. Відзначу також, що автор майстерно передав опис побуту ісландського хутора, й поетичні картини природи.

Але не чекайте, що на хуторі Х'ялті чекають захопливі пригоди - його там чекає розмірене життя. Хлопчик знайомиться із мешканцями хутора, заводить собі нових друзів, займається повсякденними справами, долає щоденні завдання та труднощі.

Та незважаючи на всі труднощі життя, на розставання з рідними, Х'ялті залишається добрим та чутливим хлопчиком, який чекає, любить та найбільше мріє возз'єднатися з мамою.