Поринаючи в десятки різних світів, я потроху почав забувати класичні сюжети. Тому я вирішив перечитати один із романів, які в свій час мене дуже сильно вразили. Так як пам'ять після контузії не може похвастатися довговічністю, я вирішив взяти роман Джека Лондона "Серця трьох". Єдине, що я пам'ятав з цієї історії, що вона мені полюбилася. І ось, я знову поринаю в пригоди Френсіса Моргана. Хочу вам сказати, що жодна класична історія не викликала в мене такого неймовірного букету позитивних емоцій. Це дуже сильна історія, в якій переплітається кохання, виживання в джунглях, пригоди та колорит початку двадцятого століття.

Сюжет знайомить нам із зухвалим Френсісом, багатим чоловіком, що вирішує відволіктися та віднайти давній скарб свого давного родича, пірата Генрі Моргана. Однак все йде шкереберть, коли на острові. де потенційно знаходиться скарб, він зустрічає Леонсію Солано. Неймовірної краси дівчину. Вона веде себе так, наче давно знала Френсіса, що неабияк дивує. Вияснилось, що в цих краях живе ще один нащадок бувалого пірата, а саме Генрі Морган, який дуже схожий на головного героя (хіба що по вусах їх можна відрізнити). Згодом ситуація погіршується адже сімейство Солано не долюблює Генрі. Так, неважко здогадатися, що під час першої зустрічі нашого багатого хлопчину прийняли за іншого. Сюжет настільки різноманітний, що немає сенсу його описувати до фінальних поворотів.

Герої тут такі живі. Вже на сотій сторінці сприймаються як близькі товариші. Особливо полюбилися обоє Моргани та їх словесні кмітливі перепалки. Леонсія теж має надзвичайний характер. Вона не типова дівчина в біді. За нею цікаво спостерігати. Інколи її нераціональні дії рятували як Генрі так і Френсіса. Інші герої теж круті. Моїм же улюбленим персонажем є та сама жриця Акатава. Блін, як же в мене серце обливалося кров'ю від її невеликої історії. Особливо це стосувалося моменту, коли вона узнала, що пан Френсіс, який погодився взяти її за дружину, насправді не любить її. Я ледь не ридав від цього моменту, адже вона така класна. Шкода, що автор вирішив зробити їй таку трагічну кінцівку.

Може сказати, що в зрілому віці роман сприймається набагато краще, аніж в підлітковому. Починаєш звертати увагу на інші речі. Якщо в шкільному віці ти вчитувався виключно в пригодницькі інтриги, то в зрілому віці звертаєш увагу на любовний трикутник, а потім і любовний квадрат. Починаєш більше пізнавати героїв, як особистостей. Починаєш бачити, що і головні персонажі не такі ідеальні, як раніше здавалося. За винятком Акатави, вона моє серденько. Після її смерті моє серце так і залишилося розбитим до самого звершення історії