Це моє перше читацьке знайомство із диктаторським романом латиноамериканського континенту. Читаєш, і кров холоне, від усвідомлення прочитаного. Звісно, що у якій би країні нашої планети диктатура не існувала, розумієш, що всюди вона натягує на себе жорстоку маску зла, проводить насильство та безневинно замордовує  життя людей.

Відзначу, що попри таку важливу тему М.В. Льйоса майстерно відтворив природу диктатури. Жах навіює розуміння про те, як одна людина в країні здатна викликати у всіх жителів страх та духовне спустошення.

За основну лінію роману М.В.Льйоса узяв реальний прототип диктатора Домініканської республіки - Трухільйо, якого в народі нарекли Цапом. Ще одна лінія оповідає про найближче оточення диктатора, яке готує проти самого Цапа змову. І третя оповідна історія -  особиста травма дівчини Уранії. Всі ці лінії переплітаються, відтворюючи загальну картину, яка детально відтворює беззаконня диктаторського режиму: вбивства, зґвалтування, корупцію, зникнення людей, тортури...

Дуже доречно М.В. Льоса узагальнив написане - повалення режиму диктатора - ще означає кінець епохи правління. І тоді добре усвідомлюєш, що наслідки від жорстого правління, ще довго переслідуватимуть жителів.