Щоразу читаючи книги на тему розмежування віри та релігії, задумуюся над тим, що такого штибу книги, мабуть, знаходять мене самі. І скажу від себе, що дуже цікаво співставляти як до такого делікатного питання підійшли у своїй творчості митці. Кожен по особливому, але  помітно, що Арчибальд Дж.Кронін підійшов до даного питання із винятковим духовним піднесенням та високою моральністю.

Звісно, як і у більшості романів із творчого доробку А.Дж.Кроніна, так і в даній книзі відчувається посил на біблійні алюзії. Але цей роман настільки глибокий, тут помітна його надзвичайна багатошаровість. У ньому задіяно так багато людських чеснот, тут і про милосердя, і про віру, і про смиренність, жертовність та терпіння.

В центрі сюжету - отець Френсіс Чішолм, якого на багаторічну місію відправляють до Китаю. Звісно, там його чекає інша ментальність людей, інша культура, інші життєві практики. Отець не вважає, що цей хрест, який доведеться йому нести, це Боже покарання, і він не розглядає такий варіант, що страждання, які випали на його долю - це хрест. Ні! Ці випробування - це частина шляху, яку йому доведеться пройти у його життєвому шляху. Адже, отцю довелося жертвувати комфортом, аби нести свою місіонерську місію на китайські землі. А смиренність до обставин, дозволять носити зі собою ключі до Царства.

Вже стільки часу пройшло із моменту читання книги, але згадуючи про неї, я завжди роздумую про сенси життя, які шукав головний герой твору, бо він не шукав ані слави, ані багатства, все його життя зосереджене на допомозі тим, хто її потребує. І не важливо якого віросповідання людина, це може бути навіть і атеїст.