Оповідання Бориса Грінченка "Олеся" пепенесло мене у той далекий і неспокійний час, коли український народ боровся проти монголо-татарської навали.

Дівчинка Олеся віком шістнадцяти років, її батьки загинули під час одного із нападів татар. Назавжди запали Олесі та її братику слова діда Данила: "кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя". Саме так і сталося, коли прийшов чвс випробування. Коли на узліссі дівчинка побачила татарву, - не злякалася, вона вирішила завести їх у лісову гущавину, аби загинули у ній кляті вороги.

Сумна, але й надзвичайно героїчна оповідь, яка викликає безмежне захоплення образом сміливої дівчини, яка, ціною власного життя, врятувала своїх односельчан.