Не помилюся, якщо скажу, що "Жовтий князь" - це саме та книга, яка має бути прочитана кожним українцем. Попри те, що цей роман має художній стиль написання, все ж він передає правдиві свідчення трагічної сторінки українського народу.  І саме відтворюючи тогочасну дійсність таким чином Василь Барка намагався донести всьому людству болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка винищила все гуманне на своєму шляху.

З перших сторінок твору відбувається знайомство читача із селянською родиною Катранників. Ця багатостаждальна родина уособила в соі всі страждання українського народу, який пройшов через усі випробовування жахливого Голодомору - смерті як дітей, так і батьків, знущання над народом партійних можновладців, розстріли безневинних селян, жахливі відчуження селян від рідної землі, вивезення українців у Сибір. Але автор не стільки зосереджує увагу на подіях, що трапилися з членами однієї родини, скільки через їх сприйняття подає широку панораму всеукраїнської трагедії.

Нікого не можуть залишити байдужими епізоди голодної смерті дітей - надії у майбутнього української нації. Від неможливості з'їсти кусень хліба помирають діти, жахливо батькам було дивитися, як пухнуть та страждають вони, але ніякої можлмвості їм допомогти страшна тоталітарна система не залишила. Символічний зміст у романі має образ найменшого героя - Андрійка Катранника, який один вирушить у далеку життєву мандрівку, і це вселяє надію у майбутнє нашого народу.

Усе це змушує задуматися над болючими проблемами, що їх порушив автор у творі, насамперед, про проблему "жовтого князя" - всепоглинаючого тоталітаризму, яка й надалі залишається актуальною.