Відгук на книгу: Польові дослідження з українського сексу

Цей «шедевр» нас змушували читати в університеті, на пʼятому курсі. Не сказала б, що я отримала велике задоволення. Тоді «Польові дослідження» вважалися кітчем та були перекладені на десятки мов. Про еротику було модно говорити і писати. Сама книга створена в постмодерній манері та являє собою потік свідомості. Тобто цілі сторінки тексту не мають поділу на абзаци і не містять розділових знаків. Так полюбляє, наприклад, писати Жозе Сарамагу. Роман можна назвати феміністичним, адже це оповідь жінки про її сексуальний досвід у Нью-Йорку та Україні. Однак опису еротичних сцен майже немає. Це міркування жінки про себе у стосунках. Дуже запамʼяталася сцена, де коханець палить і гасить сигарету, прикладаючи недопалок до ноги коханки. Обурив мене епізод, коли головна героїня сидить у таксі і усвідомлює, що в неї почалася менструація. Як на мене, про таке не слід писати настільки відверто. Феміністична проза - інакше її ніяк не назвеш.