Відгук на книгу: Спогади

Наталія Полонська-Василенко - не тільки видатна українська історикиня, а й слухачка Київських вищих жіночих курсів початку 20 століття. Приємно відзначити, що вітчизняні науковці таки змогли видати спогади науковиці. Для мене, як історика, це стало справжньою подією. Найбільше мене цікавив період перебування у Києві та навчання на курсах: як ставилися дівчата одна до одної, чи були конфлікти, яким було спілкування із професорами? Прикметно, що ставлення пані Наталії до своїх однокурсниць важко назвати прихильним. Зокрема через те, що історикиня вже була одружена, а більшість дівчат - ні. Крім того, Наталія Дмитрівна прямо пише, що існувало чимало романів між професорами і курсистками. В її спогадах помітний осуд цього, адже деяким викладачам довелося розлучитися зі своїми дружинами, аби укласти нові шлюби зі слухачками. Попереджу: спогади написано доволі важкою мовою, читаються вони повільно, тому на книгу доведеться витратити чимало часу.