Ті, що співають у терні

це історія вічної боротьби між обов’язком і почуттям, між духовною відданістю та земною пристрастю. Ця дилема незмінно переслідує героїв, перетворюючи життя на біль і сум. Маккалоу майстерно прописує безліч другорядних персонажів, що робить роман багатогранним і живим. кожен з них вносить свій внесок у величну, але сумну історію родини. Назва роману — це головна метафора твору. Вона походить від кельтської легенди про птаха, який співає найкрасивішу пісню у світі, лише коли її серце простромлює терновий кущ