Шукай душі живої!

Східна мудрість присутня в кожному чотири вірші, що залишив нам у спадок безсмертний Омар Хайям. Цікаво, що його думки настільки всезагальні, що з ними погодяться люди різних рас і сповідань, не лише мусульмани. 
Це вірші про вічність буття і людську мінливість. Ми на цій планеті - явища тимчасові. Світ чудово існував до нашої появи і так само чудово існуватиме після того, як ми помремо. Тож чи варто поводити себе в цьому світі пихато й труситися за своє майно, чинити негідно й нехтувати людьми? Адже всі ми смертні. Письменник закликає нас шукати живої душі, активно спілкуватися з людьми, залишити після себе багато добрих справ. Жити повним життям, аби не було соромно за даремно прожиті і, по суті, втрачені роки. Вкотре повертаюся до «Міфу про Сізіфа» Альбера Камю, де абсурдність животіння таких, як Сізіф, сповна продемонстровано. Хайям би точно не привітав пасивність та плавання за течією, характерні для споживацького ставлення до дійсності сучасного покоління. 
І хоч Хайям у своїх рубаї часто пише про вино, про те, що ним треба насолоджуватися, тобто присутній такий собі гедонізм, його не варто сприймати буквально. Поет хоче сказати про інше: смерть не можна обманути, тому слід насолоджуватися кожною миттю життя, не входити в депресію і панікувати, слід сповна віддаватися коханню, цінувати дружбу і любити друзів, жити повним життям і залишити після себе чимало.