Дише ніжністю ніч

У «Дише ніжністю ніч» Фіцджеральд розповідає історію кохання та занепаду, розглядає зсередини крихкість успіху, межу між турботою й залежністю. Блискучий психоаналітик, що повільно втрачає себе, розчиняючись у ролі чоловіка, рятівника, естета. Та його пацієнтка, його муза, його пастка. Коли вона поступово одужує, він — навпаки — втрачає центр тяжіння. Фіцджеральд дає час побачити зовнішній фасад Рив'єри 1920-х, модний галас, розкіш, і потім — зануритись у тривожну тишу, де між людьми вже давно не любов, а звичка, страх і тінь минулого. Його стиль — це музика, що пливе з відчиненого вікна: красива, але завжди трохи сумна. Речення плавні, як хвилі — і за кожною хвилею щось ховається. Особлива риса роману — його структура. Поступове зміщення фокуса з однієї фігури на іншу — спосіб показати, як ми бачимо людей не такими, якими вони є.