Обід у кав’ярні „Готем“

Це не просто оповідання про випадок чи зустріч, а текст, що розкриває невидимі тріщини. У ньому майже нічого не відбувається зовні, але всередині кожного рядка щось ламається. Автор зводить буденність до абсолюту, аби показати, наскільки вона крихка. Через кожну деталь проступає невидимий розпад, який починається там, де закінчується впевненість у собі. У цьому тексті страх не зовнішній, а внутрішній. Це один із тих творів, де атмосфера важливіша за події, а відчуття — важливіше за розуміння. «Обід у кав’ярні „Готем“» залишає по собі присмак холодної кави, що не встигаєш допити. Це короткий, але дуже точний портрет миті, коли життя тріскає.