Безсоння

Це філософський жах, де головне питання не “що буде після”, а “що ми бачимо зараз, коли очі нарешті відкриті?”.  Це книга про прозріння, що приходить тоді, коли повіки вже не змикаються. Безсоння головного героя — не хвороба, а форма бачення. Із кожною недоспаною годиною він опускається глибше в інший вимір, де смерть має колір, час тече боком, а випадковість виявляється законом. Ідеї книги — це хімія страху й співчуття. Вони не протистоять одна одній, а співіснують, як дві половини однієї хворої планети. Старість тут не вирок, а інша форма сприйняття, межа між людським і космічним. У Кінга навіть смерть здається не кінцем, а чиновником, що запізнився на свою зміну.