Страх,як соціальна норма.

От вам, здається, невеличке оповідання, а воно таке зачіплює, що потім довго відходиш,наче від міцної кави. Азімов у «Сховищі» з неймовірною влучністю демонструє, як звичайна стурбованість перетворюється на соціальну параною. Коли всі навколо починають купувати бомбосховища, це вже не про безпеку, а про те, щоб не випасти з соціальних звʼязків .Знаймо правда ?

Автор гротескно зображує наростання паніки з динамічною прогресією в головному героєві, що ти починаєш відчувати цей тиск на собі. Ось він бачить, як сусіди один за одним будують сховища, і з'являється той самий жахливий внутрішній голос: «У всіх є, а в мене — ні. Що зі мною не так?» Я — бактерія, яку варто позбутися.

Ця історія — не тільки про майбутнє, але і про наше сьогодні . Про те, як легко ми піддаємося стадному почуттю і як швидко соціальні ролі стають важливішим за здоровий глузд. Фантастика? Так. Але відчуття, наче читаєш репортаж із найближчого майбутнього.

Рекомендую від душі, якщо любите, коли після прочитання хочеться ще довго обговорювати і роздумувати.