Будь я помоложе, я написал бы историю человеческой глупости, взобрался бы на гору Маккэйб и лег на спину, подложив под голову эту рукопись. И я взял бы с земли сине-белую отраву, превращающую людей в статуи, И я стал бы статуей, и лежал бы на спине, жутко скаля зубы и показывая длинный нос - САМИ ЗНАЕТЕ КОМУ!

— Ні, я не глузую. Я вивчила всі запропоновані мені Реальності і вибрала ту, в якій мене послали в 482-е, де я спочатку зустріла Фінджі, а потім тебе, ту, в якій ти покохав мене, в якій узяв мене у Вічність, а потім, рятуючи від Зміни, сховав у моєму рідному Сторіччі; Реальність, в якій ти заслав Купера не в те Сторіччя і в якій ми з тобою вирушили в Первісну епоху і залишилися в ній до останніх днів свого життя. Я бачила, як ми кохали одне одного і жили щасливо. Як бачиш, я не глузую. Я вибрала ту Реальність, де існувало наше кохання.

Найгірша самотність у світі — це ізоляція, у яку ти потрапляєш, коли тебе не розуміють.

Немає людини пихатішої за ту, яка щиро вважає себе невразливою до всіх нещасть, які існують у нашому світі.