Цитати

— Дурний Бровко! Не розумієш,— Звиняй, що так кажу,— Я те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу. — Щоб ти сказивсь! — Бровко собі шепоче, А вимовити не посмів, Бо Цуцик дуже запанів: Скубне й Бровка, коли захоче.

Вона втратила найбільшу радість – бути собою.

А може він не знав, про що запитувати, і тим більше, що відповідати. Уникав сам себе, відганяв небезпечні думки, здатні зруйнувати той мур, за яким він ховався від світу.

Трошки лячно, трошки весело — і відчуваєш, що здатна на все.