Тут взуття стоїть, як військо в наступі, вишикувавшись від підлоги до стелі, згори до низу, на десятки метрів по обидва фланги. Розстановку сил здійснено за всіма законами психологічної атаки. Дивись і тримай себе в руках.
Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом. Мати каже, що я (її м'ятежний син) зовсім замучив себе...
