Цитати

You are here

Цитати

Усі / Популярні

4.333335
Середня: 4.3 (3 оцінок)
І тільки одного він, здається, дуже не любив, коли йому починали говорити, що він — байстрюк, а батько його — пан. Тоді він зараз же схоплювався й біг щосили куди-небудь подалі. Це всі знали й любили цим дражнити його.
вподобати
0 користувачів вподобало.
4.333335
Середня: 4.3 (3 оцінок)
Хлопці знову засміялись. Річ у тім, що Кость ніколи не плакав. Не плакав та й годі, такий кумедний! Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси — нізащо не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, і таки ні. Зіщулиться тільки, втягне гостру голову свою в плечі та все своє "хрр!". Коли ж уже, наприклад, кинуть за пазуху жарину або заткнуть голку в бік, то заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це "кам'яним виродком".
вподобати
0 користувачів вподобало.
3.285715
Середня: 3.3 (7 оцінок)
Навіщо люди шукають диявола? Ось він - лівруч. Серцем називається.
вподобати
1 користувач вподобав.
3.285715
Середня: 3.3 (7 оцінок)
Але поспіх ніколи не є добрим порадником. Поспіх - той же страх, він паралізує навіть завчені рухи й думки.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
— Ні, я так не хочу, ваше благородіє, — говорить він рішуче. — Це непорядок. Хоч ви й начальство, а безневинно людей нема чого бить... Я прийшов до вас на суд, думав, що справді... Бо колись, значить, за монопольку було... Так ви мене в морду... Що ж це за порядок такий?... Я буду жаліться. Хто що зробить, а мене в морду?! Що ж то за суд такий.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
— Ну, от! — живо підхоплює Самоцвіт. — Це у вас, потім у другого, у третього. Та й роби з ними, що хочеш... А все роз'яснєнія... Ні, голубе сивенький, тепер не той час, тепер, брат, мужик не той... Тепер ти його тільки силою держи, та й то бійся... А роз'яснення — це смерть... Ти йому одне, а він тобі друге, ти йому кажи: "Бог велить слухать царя й начальство"; а він тобі: "А Бог сказав, щоб рівні були".
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
— Ви не той... не обижайтесь, молодой человєк, що я з вами так по-простому... І вообще ви не той... Не обижайтесь... Я от по-простому, по-малоросійському говорю з вами... Хохол, малорос сам... Та ви й самі, здається, трошки з наших? — Да, так... То єсть, я, собственно, — злегка червоніючи, мішається гість, — с одной стороны малорос, но моя мать... — Да, да, — перебиває його земський начальник, смаковите потираючи себе долонями по розхристаних грудях. — Ваша фамілія саме така, малоросійська... Дуринда — це чисто наша хохлацька... Положим, ви кажете Дурінда, на французький манір, ну та то...
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Відразу ж я вчуваю голос осені! Печальна в мене звичка.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Чому я прикидаюсь, ніби сплю? Чому я позіхаю? А щоб не дати людям довідатися про мої думки!
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Думки про смерть уже стали як постійне вживання ліків. Все ниє і ниє серце…
вподобати
1 користувач вподобав.