Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Цитати
Усі / Популярні
(5 оцінок)
Опубліковано Віра Ярицька Чт, 07/24/2014 - 11:22
#
Любов - це не досягнення улюбленця. Це вміння того, хто любить. У тому немає твоєї провини, що тобі попадаються бездарні до любові люди. Я стояв і хотів. Намагався хотіти так сильно, щоб добре вийшло. Але вийшло ,як завжди, - ніяк. - "Не переймайся - рідко в кого це виходить відразу. Треба навчитися хотіти правильно - точно, чисто ,без домішок вагань і зайвих думок.У тебе буде багато часу, щоб потренуватися..." І чому розуміння речей до нас приходить так пізно? Так пізно, що вже нічого неможливо вдіяти й залишається прийняти це розуміння як розплату за свої гріхи.
(5 оцінок)
(2 оцінок)
- Ти питаєш, як дитина. - А як діти питають? - Так, як ти. Все питають і питають, аж поки не доводять до того, що дорослі не знають, як відповісти, і бентежаться або починають сердитись, - Чого ж вони сердяться? - Бо зненацька помічають, що в них є щось страшенно фальшиве, і не хочуть, щоб їм нагадували про це.
(21 оцінок)
Опубліковано Приватна Бібліотека Пт, 07/18/2014 - 09:47
#
" - Марусю! А що це ти засмучена, як та світла печаль невтішна? - спитав Старостенко серйозно. Стьопка почув, насторожився. Маруся повільно розправила плечі, всміхнулася, до чоловіка притулилася: - Оце вирішили дитинку завести та так старалися, аж повтомлювалися. Німець почервонів. Старостенко реготнув, Льошку по плечу поплескав: - Старайтеся мені! У нас демографічні показники того... кульгають на обидві ноги. - Молодим пальцем погрозив. - І ви мені теж старайтеся! Тетянчин батько зрозумів слова голови, як наказ до термінового виконання, підхопився і оголосив:
(1 оцінок)
Позбавити себе втіхи неквапливо змащувати й заряджати пістолет і уявляти собі обличчя Рафа Андерхілла, коли з'явлюся перед ним після тридцяти шести років відсутності, щоб звести давні порахунки? Полетіти літаком? Ні, я б краще подався пішки через усю країну і, спиняючись на ночівлю просто неба, смажив на багатті свою жовч і ядучу слину, знов і знов пережовував свої задавнені, висхлі, наче мумії, але досі живі кривди й роз'ятрював незагоєні з роками болячки.