Цю книжку ми читали нашим місцевим книжковим клубом. Тому відгук буде навіть більш колективним, зібраним з наших спільних обговорень і думок. До того ж у нас був фітбек від авторки з відповідями на наші питання. Ця історія про трьох сестер, які між собою в зрілому віці не спілкуються. Але помирає їхня мати, і їм потрібно приїхати в будинок де вона жила для того розібрати речі і оформити спадщину. Всі дівчата дуже різні. Старша Настя давно покинула дім, переїхала в Київ де всіма зусиллями працювала і змогла відкрити власну турфірму. Вона трудоголік, для якої віддати тиждень часу на цю поїздку було не аби як складно. У неї з мамою близьких стосунків не було та й з сестрами також, вона лиш чемно вітала їх з святами і не більше. Середня сестра Лєна мала найближчі стосунки з мамою, часто з нею спілкувалась, але все одно не знала про всі таємниці яка та приховувала. Вона дуже потребувала стосунків з сестрами, але епізод на початку книги з її раптовим відʼїздом в перший же день,трохи здивував. Якщо Настя позиціонує себе як людину, яка дітей апріорі не хоче і навіть покинула свого чоловіка через це, то Лєна навпаки - усіма силами намагається завагітніти. І нарешті молодша сестра Аліса, яка завжди відчувала себе не потрібною , бо мама їй приділяла мало уваги. Як і Настя, мала багато претезій до мами. На відміну від сестер мала дитину і була вагітною другою. В чому суть сюжету? Приїхавши в будинок перебирати речі, вони знаходять мамину шкільну анкету ( хоча в 1969 році наврядчі такі були і коли ми задали питання авторці чи дослідила вона цю тему - вона призналась, що це її провтик) і з неї виплило що у мами скоріше за все був щоденник, в якому вона писала свої таємниці. Дівчата вирішують його знайти і знайшовши починають дізнаватись про те, якою була їхня мама в свої шкільні роки. І яку таємницю ховала від усіх. (Щоб не спойлерити аж так сильно, не напишу про що це було, але питання з приводу того теж виникли) Насправді, сюжет не поганий, але є багато питань до того як саме авторка виклала це все. Багато порушено тем - материнства і того, що проходить жінка коли стає матірʼю, безплідність, стосунки мами з дочками, стосунки сестер між собою...Але вони всі не розкриті до кінця. Всій книзі бракує глибини і атмосферності, а вона просто прагне її. Розділи книги закінчуються часом дуже невпопад. Є сцени, які просто хочеться забрати, бо звучить ну просто бредово ( про вібро яйце і прагнення до розуміння свого роду). Можливо це і було б цікаво, але тема явно недопрацьована і подана в контексті "боже, що за бредні". В кінці дівчата вирішили написати своїй мамі листи, але вони були такі сухі і було зрозуміло, що наврядчи щось у них і з ними зміниться. Авторка каже, що вона спеціально лишила таку відкриту кінцівку для того, щоб ми самі собі її додумали.Але як на мене, оскільки це соціально-побутовий роман, кінцівку потрібно було краще пропрацювати з психологом, щоб вона несла в собі якийсь корисний посил. Щоб спонукала задуматись і поставити собі певні питання. А тут ти просто прочитав, закрив книжку і забув про все, що читав... мені б хотілось почути певні висновки, які зробила кожна з них.. а не додумувати їх сама собі. Тому ідея була цікава, а от реалізація хромає...нам всім здавалось ніби ми читаємо чорновик роману, який хочеться відредагувати.