Відгук на книгу: Ноктюрни. П’ять історій про музику та смеркання

На момент прочитання «Ноктюрнів» я вже була ознайомлена із романами Кадзуо Ішігуро, тому здивувалася, що британський письменник взявся за малу прозу. Як на мене, романи йому вдаються краще. Він може в них розгорнути свою думку й наситити її описами. А от жанр малої прози явно не його. Немає того лаконізму, як у Шміта, немає психологічного вибуху, як у Коцюбинського. Перед нами пʼять історій про музику і музикантів, дія в яких відбувається в темряві. Хтось вважає, що шлюб, який вже вичерпав себе, можна врятувати у Венеції, і саме перебування в цьому місті врятує те, що вже не врятувати. Хтось шукає успіху у творчості у пластичній операції. Деякі герої зустрічаються у двох ноктюрнах. Одним словом, люди прагнуть знайти секрет успіху стосунків, вважаючи, що він є. А його насправді немає. Можна прожити з людиною 20 років, а потім у якийсь момент усвідомити, що ви різні люди. І краще розійтися, ніж мучити себе. Таке воно, життя. Тож Ішігуро дає нам змогу ознайомитися із його баченням на філософію людських стосунків крізь призму музики і ночі.