Відгук про книгу: Робінзон Крузо

Прочитав "Робінзона Крузо" вперше в дитинстві і це була крута пригодницька історія про хлопця на безлюдному острові. Перечитав нещодавно і зрозумів, що мої враження за 25 років якось кардинально в певних моментах інші. То ж чого я не помічав раніше і що може помітити сучасний читач ? По-перше, Робінзон божевільно практичний. Він не страждає від самотності, не впадає в депресію, не сходить з розуму. Він просто методично облаштовує побут, робить інвентаризацію того, що вдалося врятувати з корабля, будує кілька жител, веде бухгалтерський облік своїх ресурсів. Це вже не людина - це машина виживання. І от тут розумієш: Дефо пише про ідеального британця XVII століття. Протестантська трудова етика в чистому вигляді. Робінзон перетворює дикий острів на колонію: сам собі губернатор, священик, фермер і цар. По-друге, релігія. Робінзон постійно читає Біблію, молиться, розмірковує про Божу волю. Кожну невдачу тлумачить як покарання за гріхи, кожну вдачу як милість Господню. Половина книги - це його моральні роздуми про те, чому Бог послав йому це випробування. Англіканська церква оцінить. По-третє, П'ятниця. Робінзон рятує дикуна від канібалів, називає його П'ятницею (бо зустрів у п'ятницю) і робить своїм слугою. Він навчає П'ятницю англійської мови, християнства, "цивілізованим" манерам. Тут чітко видно колоніальне мислення XVIII століття. Робінзон - білий європеєць, носій правильної цивілізації. П'ятниця - дикун, який має бути вдячним, що його врятували і просвітили. Дефо це подає як щось природне, без жодної іронії. Зараз це читається дуже некомфортно. Розумієш, що для автора Робінзон - ідеал. Він підкорив природу, навернув язичника, створив мікроімперію на острові. Ми бачимо успішний колоніальний проект. Тож логічно має виникнути думка, а чи не пропагує книга расизм? Так, він не злобний, не агресивний - він просто вбудований у світогляд автора як щось само собою зрозуміле. Європеєць кращий за дикуна. Християнство єдина істинна релігія. Колонізація - благо для "нецивілізованих" народів. Дефо написав книгу про ідеального британця. І його ідеал - це не лицар, не аристократ, а підприємець-колоніст, який може перетворити будь-яке місце на прибуткове підприємство, навіть безлюдний острів. Для свого часу це була революційна ідея. Зараз - сумнівна. Але як історичний документ, як погляд на минуле - цікава. Книга варта на увагу і сьогодін але з поясненнями, коментарями і зміною контексту.