Дана книга викликала в мене подвійне, я б навіть сказала амбівалентне, враження. З одного боку, авторка є професіоналом своєї справи, пише захоплююче, та й переклад доволі якісний. І нібито є симпатія до хлопчика, матір якого так прикро загинула в музеї, і шкода, що в нього такий непорядний батько, який також гине. З іншого боку, про що ця книга? Про наркомана, який пів книги шукає дозу, найкращий друг якого - Борис з України - теж наркоман? Так, сюжет захоплюючий, і кінострічка з Ніколь Кідман доволі непогана, але позитивних емоцій і емпатії до головного героя книга в мене не проявила.