...обставини творять з чоловіка те, чим він є.

«Вона стояла, як вчора рано, закинувши сплетені руки за голову, обгорнена чудовим волоссям своїм, що сягало аж до землі, і дивилась широко відкритими очима кудись у далечину. Її бліде перемучене лице свідчило про важку боротьбу всередині себе, але блиск її очей говорив про перемогу. Стягнувши гордо брови, думала вже спокійним переконанням. «Буду жити, – думала вже сотий раз, – і йти тою самою дорогою, що досі. Це неможливо, щоб я не перемогла або щоб наді мною панувало щось інше, як сама краса життя».

«Розказую йому дуже багато, думаю вголос перед ним. А він слухає, слухає… задумається або задивиться кудись далеко вперед себе, і тоді люблю на нього дивитись, тоді його очі такі сяючі, я сказала б щасливі! Чи він знає, що вони в нього так сяють? Коли я з ним я спокійна і впевнена, що зі мною нічого не станеться, і боляче не буде і ніхто не образить мене. Я слухаю його, коли він мені щось радить, і послух той не має для мене нічого принижуючого. Він належить до тих людей, які не навіюють своїй переконань і не обдурюють ніколи».

О. Кобилянська «Царівна

«Було б краще , якби зі зміною обставин не змінювали жінки свого характеру, не змінювали його насильно. Я хотів би, щоб обставини змінювались задля них, а не вони задля обставин або задля якоїсь свободи. В моїх очах жінка, то щось таке неймовірно гарне, тонке, як і чоловік в своєму роді. Однак двоє втрачають себе, коли приймають те, що належить іншому».

О. Кобилянська «Царівна»