Рецензії та відгуки на книги користувача

Сяйво – це здатність маленького хлопчика Денні бачити певні, багато кому не зрозумілі, речі. Це можна назвати даром, а краще страшним прокляттям. Бо як маленькій дитині можна це все осягнути і зрозуміти. Тим більше якщо оточуючі не дуже в те вірять. Єдина, хто вірить і щось розуміє це його мама. Добре, що хлопчик зустрів ще одного чоловіка з такими ж здібностями, який і побачив, що хлопець сяє. І цей чоловік пообіцяв прийти на допомогу в найтяжчий і найпотрібніший момент. В центрі уваги роману звичайна собі сім’я. Тато , мама і син, який має описані вище здібності.

Це у мене друга книга авторки. Містика, фантастика трохи не мій жанр. Але ця авторка вміє зацікавити. Історія неординарна, досить оригінальна. Тут і про любов, і про дружбу, і про вірність, і про підступність, і про магію. Куди ж тут без неї. Сюжет цікавий. Я постійно переживала за головну героїню. Уявляла всі її оті пісеньки, за допомогою яких вона витворяла ті чудернацькі речі, оті лози, гранати, троянди, колючки. Але це тільки «квіточки», а далі вона могла виявляється накликати таке, від чого і сама могла постраждати і навіть вбити людину своїми пісеньками.

Цю книгу класно читати у літню відпустку. Така хороша, тепла і затишна історія. Читається на одному подиху, дуже легко і швидко. Та ще й шрифт і відступи також цьому сприяють. В книзі описане одне літо з життя двох рідних сестер, однієї двоюрідної, котрі приїхали до своєї бабусі в село на літній відпочинок. Ця бабусина хатина в селі це місце, де вони кожна може відпочити і тілом і душею. Місце, де їм затишно, спокійно, де їх люблять, слухають, розуміють. У кожної молодої жінки своє життя, свої проблеми. Але літня відпустка це час для себе, для рідних серцю людей. Дуже і дуже хороша історія.

Мабуть, нема жодного українця, який би не читав цієї поеми. А якщо і є, то це треба негайно виправляти. Адже «Гайдамаки» має прочитати кожен. Я захоплювалася цим твором, втім як і всією творчістю Шевченка, ще з шкільних років. А ось нещодавно вирішила перечитати. І виявляється, я ще й досі пам’ятаю напам’ять деякі уривки. Отам, де Оксана розпитує бабусю в Лебедині, то я пам’ятаю мало не цілу сторінку. І зараз в голові я розказую і намагаюся пригадати ще більше цитат з поеми. Прекрасний твір. Так красиво підібрані слова.