♡⅕"У суботу ми вирішили пообідати в місті, пішли на Ринок до "Атляса" і з подивом побачили давній Львів з тлумами перехожих на Академічній, зі столиками під дашками, де мирно собі сиділи люди і частувалися, а з вікон лунала музика. Не пропали ніде й вуличні співаки, а з ними і жебраки. Львів ані на хвилю не перервав свого нормального життя. Ось продзвенів трамвай, яким керувала молоденька моторова, продзвенів колією, яка ще зранку була пошкоджена бомбами. Ніщо не здатне вивести Львів з рівноваги. Живемо далі"

●"...Бахмут – це місце хоробрості. Хто б що не казав, але хоробрість – це не відсутність страху. Хоробрість – це розуміння того, що є речі, важливіші за твій власний страх.

Бахмут – це місце покинутих тварин. Для цих людей, які їх залишили, буде окреме місце у котлі. Я дуже люблю тварин, і мені важко бачити покинутих доглянутих тварин, які зараз борються за своє виживання.

♡Ця містична історія, пересипана зернятками смаженої кави, прадавнімм віруваннями і поліськими легендами, розгортається у Львові. Саме там, у затишній кімнаті з полотнами на мольбертах, мешкає дев'ятнадцятирічна Аліна

♡Вона – книголюбка й художниця з кислотно-зеленим волоссям. Саме про дівчину близька їй людина колись скаже наступне:

Ця книга, схожа на міцний пунш: кокосовий сироп, ром, пряний зірчастий аніс. Загорнутися у плед і читати! Або ж є інший рецепт: вдягти мерехтливу сукню, увіткнути троянду поміж сторінок цієї історії і пройтися вуличками-сторінками. Бо ж детективи не завше в окулярах із товстелезними лінзами, шкіряними дипломатами й підкрученими вусами, еге ж?! Лише уявіть: книгозбірня, де витає аромат стародруків, розмірений темп життя у маленькій волинській Швейцарії – Кременці. І бібліотекарка у ролі детектива.