
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у січні 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Вирішила, що буде корисно почитати про долю жінок в українській історії. Бо в основному, історичні книжки фокусуються на подіях і трохи менше на історичних постатях, але долі звичайних людей, певних верств населення, або як тут - жінок залишаються за лаштунками. Книжка описує, як різні події вплинули на жінок. Де вони були і що робили в голодомор, в революцію, яке місце посідали в ОУН-УПА в роки боротьби за Україну. Якою була звичайна селянська сім'я і як ставилися до жінки в містах наприкінці 19 ст. Жінки і політика - як це було за радянських часів і в польській Україні.
Сіре і непринадне життя Баха до знайомства з Кларою хоч і заграло новими фарбами після того, як він став їздити до неї і вчити її, але залишилося таким же нудним, тяжким і ніяким після цього знайомства. Неприємні герої, одноманітне життя, німота головного героя. Цю сірість трохи розбавляють описи природи, Волги, життя поселенців і немовля Анче. Любовна лінія? Там випадкова зустріч двох випадкових людей, яка вже тут любов, у них ні вибору, ні інших варіантів не було. Безхарактерний Бах, затюкана Клара. Багато води, ніяких цікавих поворотів сюжету. Будівництво СРСР, яке ми всі так гарно знаємо.
Неймовірно крута книжка, яка потрапила мені до рук. Почала читати одразу після покупки, і читала запоєм, поки не закінчила. Дуже динамічна, місцями страшна, але не жесть, фантастика, люди на екзопланеті, яка врешті виявляється не тим, чим здається. Гіль Гіршевич вирішує завербуватися в конкістадори нової відкритої планети. На землі його нічого не чекає: безробітний, от-от почне проявлятися генетичний дефект, від якого страждали всі чоловіки в його сім'ї: німіють і посмикуються кінцівки. Він дуже хоче забезпечити свою сім'ю і залишити їм хоча б страховку.
Це перша прочитана мною книга цієї авторки, яка зараз як бачу на піку своєї популярності. І прочитавши я зрозуміла чому так. Книга написана цікаво, динамічно і ти пів книги думаєш, що вже все розгадала і здогадалась хто ж той вбивця і в голові прописала уже навіть свій сценарій розвитку подій. І в кінці поворот сюжету наче бʼє тебе по голові, приголомшує, змушуючи дійти до останньої сторінки о 2 ночі, бо це ж треба знати як це так все завертілось і куди авторка тебе заведе далі. Саме це і є феноменом Фріди,за це її люблять і читають.
Насправді, мене не абияк здивувало те, що французький відомий автор написав книгу про жахливі події в Україні. Може вона і не бездоганно написана, бо він все ж таки не украінець, але як на мене в книжці висвітлені чітки межі про те хто є хто. Основна тема книги - це викрадення українських дітей за наказом путіна та під керівництвом уповноваженої з прав дітей в росії - марії льови-бєлови. Український дітей примусова викрадають зі шкіл, садочків і тп для того щоб перевиховати і зробити з них "справжніх руских", віддаючи на усиновлення в рашистські сімʼї.
Декілька років тому я подивилася фільм "Дамське щастя". Він був дуже гарно знятий, справжнє дамське щастя - всі ці перчатки, пуховки, боа, білизна і інше, вікторіанський час і посеред цієї краси скромна і прекрасна Деніза, на яку весь час витріщається власник магазину і який тільки і думає, як би її собі підкорити, а вона від нього весь час вислизає. Недавно наткнулася десь на згадку про книжку і вирішила прочитати. Мушу сказати, це якраз той випадок, коли екранізація в рази краща за книжку.
На перший погляд, здається що книга про те багатіїв і чудове безтурботне життя. Пара багатих аристократів, Дік і Ніколь Дайвери, живуть на Рив’єрі, вони молоді і чудові, всі, хто попадає в їхнє сяйво, хочуть бути поряд з ними, проводити з ними час, стати їхніми друзями. Не минає це і молоду актрису Розмері, вона не сильно обмежена мораллю і принципами, і з радістю би закрутила роман з Діком. Але раптом Ніколь стає погано і Дайвери від’їжджають.
Молодий чоловік Степан, який вже пройшов громадянську війну, і навіть там відзначився, і настільки здібний, що вирішив вступати до університету, приїхав до міста підкоряти його. Він не має тут ні протекції, ні знайомих, все життя він провів у селі і все в місті для нього нове й незвичне, але одразу ж поринає в вир міського життя, використовуючи кожну можливість для руху вперед. Що мене найбільше вразило, то це те, як описане життя міста. Тоді місто було таке ж, як і тоді. Часто здається, що зараз і дерева зеленіші, і кава запашніша, і ресторани егегейніші, і люди інші.
Це історія одна з небагатьох які я люблю перечитувати через особливу атмосферу, яку Бредбері зміг зберегти в кожному слові. Тут нема несподіваного сюжету чи динамічності, ця книга вона про інше.... вона наче концентрат літа і щастя від Бредбері. Головні герої історія двоє підлітків, Дуглас і Том. Вони цілими днями ганяють вулицями з друзями, допомагають старшим по господарству, граються, мріють, вигадують. Маленькі і великі підліткові радощі, такі наповнені подіями дні влітку, коли не треба ходити до школи, безліч ідей і подій.
Непроста і глибока книжка, яка сподобалася мені, незважаючи на тематику питань, що в ній підняті, а може, саме через них. Девід - університетський викладач з ПАР. Йому 52, він розлучений, має дорослу доньку. І немалі потреби в сексі. Спочатку він гарно вирішив їх, зустрічаючись щотижня з повією, їм комфортно удвох, та якогось дня все закінчується. І він не придумує нічого кращого, як звабити студентку. Він не бачить у цьому нічого поганого, для нього це черговий роман без зобов'язань і наслідків. Але студентка думає інакше, власне, її роль у романі маленька і незначна.



