Рецензії та відгуки на книгу

Дійсно, наукове дослідження про історію написання памфлету «Історія Русів». Свого часу цей твір позиціонували як автономістський, а дехто навіть вважав його самостійницьким за звучанням. Історики-професіонали не сприймали цей твір серйозно, як історичне наукове джерело. Він містить перекручені події, з перебільшеною чисельністю військ. І вірою в те, що Україна стане самостійною. Сергій Плохій подає різні версії щодо авторства твору, детально аналізуючи можливість написати твір Полетик та інших діячів. Однак точної відповіді, хто ж саме є автором памфлету, історик не наводить.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Ср, 08/27/2025 - 21:15

#

На початку 1990-х років багато творів української літератури було екранізовано. Серед них і «Для домашнього горища» Івана Франка. Памʼятаю чудову гру Анатолія Хостікоєва і Наталії Сумської. Якраз у дитинстві я спершу переглянула стрічку, а потім в університеті читала повість. Тоді мої одногрупники були вражені сюжетом. Талановито написаний твір про те, як «капітанша» заради збагачення, доки її чоловік воює, бере участь в організації діяльності борделів, вербуванні та продажу повій за кордон.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано marusya84 Ср, 08/27/2025 - 21:02

#

Моторошна і жорстока книга. Не люблю такі. Ще й про вбивство дівчаток підліткового віку. Хотілося знайти позитивного персонажа. Спершу ним здавалася Камілла. Талановита журналістка повертається у містечко, де виросла, аби провести розслідування. Паралельно з цим виринають її спогади про дитинство. Загибель сестри, не дуже хороші стосунки з матірʼю, народження сестри Емми. Однак Камілла страждає на алкоголізм, ще й любить наносити на тіло порізи, що теж свідчить про проблеми із психікою.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано marusya84 Ср, 08/27/2025 - 20:45

#

Книга, яка викликала в мене подвійні відчуття. З одного боку, геніальна структура. Читаєш і реально віриш у те, що це щоденник, що чоловік убив свою жінку, співпереживаєш їй. А потім викривається правда, виходить, що Емі підставила Ніка, аби його засудили за її вбивство. Однак найбільше мене обурило навіть не це. Емі йде на реальне вбивство людини, аби її план спрацював, і не несе за це відповідальності. Мало того, вона вагітніє завдяки штучному заплідненню і в такий спосіб тримає Ніка поряд. Тобто немає ні кримінальної відповідальності, ні морального засудження її поведінки.

Нема оцінок

Опубліковано kriukov7@ukr.net Ср, 08/27/2025 - 20:38

#

І знову хочеться перечитувати Мирослава Дочинця,Збирання попелинок--це знову ,така собі Українська збірка коротких ,мудрих ,,добрих порад,детальних настанов,,які написані від серця,з душею.Заставляють задуматись про насущне.Дають змогу розширити свій світогляд,З приємністю читаєш його твори Впевнений,що ми маючи такі книжки,будемо ставати кращими,і все в нас буде добре в Україні,,і нас не подолати.Усім раджу придбати і читати такі книги.Це енциклопедія українознавства,

Середня: 3 (1 оцінок)

Опубліковано kriukov7@ukr.net Ср, 08/27/2025 - 20:24

#

Це нова збірка І . Франка: "Гірчичне зерно",є автобіографічна і автори видання побудовали її так ,як головний герой зростав,спочатку раннє дитинство,потім шкільні роки ,юнацтво.Ці розповіді чудово переносять в ті часи ,і ми разом з малим Мироном,заглиблюємось у вир подій,знайомимось з батьками,вчителями.Переживаємо, сміємось.Багато позитивних моментів дає прочитання твору.Всім раджу придбати цю книгу.Франко не буває нудним,І 27 серпня ми завжди згадуємо про нього , справжнього Українського Патріота

Нема оцінок

Опубліковано sveta Ср, 08/27/2025 - 20:11

#

Нестерпна легкість буття

Ця книга — витончена, але незручна хореографія між любов’ю, зрадою, політикою і метафізикою. У центрі цієї драми — Томаш і Тереза, які уособлюють дві протилежні космічні сили. Томаш — це втілення легкості, вільний, невагомий політ, життя за принципом «один раз — не рахується». Його нескінченні зради — це його філософська втеча від тягаря відповідальності. Тереза — це вага, гравітація любові, що прагне сенсу та вірності.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано kriukov7@ukr.net Ср, 08/27/2025 - 20:11

#

В день народження відомого українського письменника Івана Франка,треба перечитувати його геніальні поезії,прозу,казки,В яких він зображує добрих персонажів кмітливими,мудрими,сміливими,дотепними ,веселими які не скоряються долі,А багатих,злих --корисливими,нерозумними,боязкими.І діти ,і дорослі зі задоволенням прочитають цей твір,Бо ця наука Франка, завжди актуальна,І вчитися бути людяними,-це завдання необхідне,і дуже непросте,

Нема оцінок

Опубліковано sveta Ср, 08/27/2025 - 20:00

#

Сліпота

Лауреат Нобелівської премії, Сарамаґо, створив монументальну алегорію, яка змушує нас замислитися над крихкістю нашого світу, коли він занурюється у «море молока» — метафізичний феномен, що позбавляє людство зору. В основі сюжету — епідемія, що розповсюджується немов вогонь, залишаючи за собою білу безодню. Ця сліпота — не темрява. Це чистий, сліпучий білий колір, який, наче чистий аркуш, вимагає, щоб на ньому були написані найпотаємніші і найжахливіші істини про людську природу. Сарамаґо знімає глянець цивілізації, розкриваючи, що під ним ховається хаос і тваринні інстинкти.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Ср, 08/27/2025 - 19:31

#

Повідомлення Броуді

інтелектуальний лабіринт, створений одним із найвидатніших майстрів слова XX століття. Борхес, подібно до архітектора нескінченних бібліотек, запрошує нас у світ, де кожна історія — це філософська пастка, а межі між реальністю, сном і літературою розмиваються, мов дим. Заголовне оповідання, «Повідомлення Броуді», є кривим дзеркалом, що відображає парадокси цивілізації. У ньому, під маскою псевдонаукового звіту про дике плем’я, Борхес тонко висміює наші власні ритуали та звичаї, показуючи, що дикість — це не територія, а стан душі.