Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

Люди бояться любові більше, аніж війни

Чудова збірка жіночої поезії. Сотня віршів, написаних 65 жінками. Є, щоправда, серед них і класики на кшталт Віри Вовк, Лесі України, Дніпрової Чайки, Олени Теліги. Є й сучасний класик Оксана Забужко і журналістка Вікторія Амеліна. Всі поезії поділено на чотири пори року, хоча у віршах не йдеться ні про зиму, ні про весну. Просто стан душі укладача був таким. Найбільше ж мене вразили слова, які я винесла в заголовок: «Люди бояться любові більше, аніж війни». І тут, пробачте, мені пригадалося власне життя і власні стосунки з чоловіками, багатьом з яких було 40+.

вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
Нарешті і у мене випала нагода прочитати цю дуже популярну книгу. Прочитала її і зрозуміла, чому ж вона така популярна. Адже ж справді дуже цікавий сюжет. Незвично, що тут немає жодного позитивного героя і від цього залишаються певні неприємні відчуття після прочитання. Але ж у книзі описані реалії нашого життя, нашої сучасної медицини. І від цього ж і гірко. Адже, коли людина звертається до лікаря, то сподівається на отриманні відповідного лікування, а не думає про те, що лікар може виявитися недобросовісним і його цікавить тільки те, скільки він на цьому може заробити.
вподобати
0 користувачів вподобало.
4.666665
Середня: 4.7 (3 оцінок)
Я цю книгу читала влітку, але вона краще б пасувала до прочитання восени, десь до Хеловіну. Сюжет цікавий, моторошний, оригінальний, місцями дуже болючий. Адже коли помирає хтось близький, то з цим надзвичайно важко змиритися, навіть якщо це улюблена тварина твоєї доньки. А якщо помирає рідна людина…А якщо це стосується дітей, то взагалі що тут і казати. А якщо це виявляється можливим… Десь читала відгуки, що у цій книзі Кінг спекулює на такій важкій темі. Але я не розумію, що не так. Де перелік дозволених і заборонених тематик для книжок. Книга класна. Написана чудово.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Це книга-розповідь авторки, яка працює лікарем проктологом про її роботу від навчання в університеті, далі інтернатури, до отримання такої бажаної посади. Ціла книга цікавезних історій про життя лікарні та дуже різних пацієнтів. А враховуючи те, що це лікар-проктолог, то історії такі знаєте, досить пікантні. Авторка правдиво описує реалії сучасної медицини та і всієї системи охорони здоров’я вцілому. Написано цікаво, правдиво та з гумором. Я взагалі-то не надто емоційно читаю книги. А тут місцями я так сміялася, аж до сліз.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Поезія війни

Раніше знала про Вікторію Амеліну як активістку, що загинула два роки тому. Жертва цієї війни. Тепер знаю її як письменницю. Читала її малу прозу і плакала, сьогодні ознайомилася з поезією. Це поезія війни. Нашого сьогодення, що триває майже чотири роки. Тут вірші, починаючи з 2022 року і до загибелі авторки. Повітряна тривога як неминучість. Всі живі після відбою - і це щастя. Віра у світле майбутнє по завершенні війни. Особливо гостро звучить фраза про короткозорість жінки, яка нібито побачила майбутнє. У поезії про двох жінок і собаку. Тут згадано іскандери, що насуваються на місто.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Падіння імперії

Прочитала "Московіаду" по завершенні навчання в університеті, десь року 2007-го. Читала довго і повільно, вичитуючи кожне речення, бо Андрухович є насамперед майстром форми, а не змісту, а форму творять слова. Головний герой - українець, студент московського Літературного інституту, щоправда, імʼя в нього нагадує німецьке - Отто фон Ф. Живе цей студент у гуртожитку разом із чеченцями і азіатами, євреями та росіянами. У гуртожитку панують алкоголізм і розпуста. Андрухович пише про один суботній день літа 1991 року.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
Яка ж класна книжка! Я цю книгу віддала своєму синові. Дуже хочу, щоб і він її прочитав. Книга буде цікава як дорослим, так і підліткам. Я від неї просто не могла відірватися. Тепер хочу прочитати абсолютно всі книги автора. От вміє він так писати, щоб аж так зацікавити читачів. Хоча хеппі ендом все не закінчилося, але це, я так розумію, така фішка автора, все рівно історія неймовірна. Та ще й скільки важливих життєвих ситуацій описав автор, які змушують замислитися. Як важливо любити своїх дітей, цікавитися їхнім життям, їхніми вподобаннями. Щоб більше знати їхні таємниці.
вподобати
1 користувач вподобав.
4
Середня: 4 (2 оцінок)
Для мене це найкраща книга авторки. До неї читала чотири книги з циклу про Ріцоллі від Хірурга до Двійника. Ця ж книга не з цієї серії. Тут тільки трохи згадується докторка Айлс та й і все. Це цілком самостійна книга. І вона чудова. Тут і про кохання, і про дружбу, і про порядність, і багато про що ще. Цікавезна історія, в якій сучасність поєднується з минулим. Ми занурюємося у 18 століття. Багато цікавого дізнаємося про медицину того часу та про те як і на чому, чи то пак на кому, вчилися студенти-медики. Історія трохи нагадала мені Анатомію кохання Дани Шварц.
вподобати
0 користувачів вподобало.
4
Середня: 4 (1 оцінок)
У мене це вже друга книга цього автора. Ну що я можу сказати, книга не банальний детектив, а такий якийсь специфічний і не схожий на решту детективів. Головний герой сам з Норвегії, а розслідування доводится проводити аж в Австралії. Читати цікаво, але мене не покидає думка, що я забуду сюжет книги та ще й дуже скоро. Якось не западає в душу. Хоч сюжет хороший і розвиток подій досить динамічний. Ну це моя суб’єктивна думка. Просто з попередньою книгою було все так само. Поки читаєш, поки й цікаво. Але таких книг досить багато. І це не значить, що книга має якісь недоліки.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Записки сільського єврея

Цю книжечку я б радила прочитати тоді, коли настрій не дуже, а хочеться чогось легкого і у той же час невеликого за обсягом. «Записки сільського єврея» стали для мешканців Житомира своєрідним бестселером 1990-х - початку 2000-х. Пан Вʼячеслав (нині покійний) був знаковою постаттю в інтелігентних колах нашого міста, очолював Літературний музей. Свого часу приходив до нас в університет і читав уривки своїх «Записок». Це було з гумором та самоіронією. Відзначу, що автор не приховує своєї національності, навпаки, використовує її як колоритну рису свого героя.

вподобати
0 користувачів вподобало.