Рецензії та відгуки на книгу

Світлана Талан написала книжку про Голодомор без пафосу та історичних штампів. Просто про родину з Луганщини, яка потрапила в м'ясорубку 1932-33 років. Варя – звичайна дівчина, яка хотіла нормального життя: кохання, діти, господарство. Натомість отримала пекло. Колективізація забрала все, що мали. Голодомор забрав родину. Вона залишилась з двома малими дітьми і питанням: як вижити, коли їсти нічого? Талан не вбиває цифрами статистики. Вона показує конкретних людей – таких, як ми. Які їли кору, ховали зерно в труни, боролися за кожен день життя.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Chloia Сб, 02/07/2026 - 20:28

#

Це нетиповий і сміливий роман Люко Дашвар, вона не перестає дивувати, тому побачивши новинку не могла пройти повз! З радістю прочитаю другу частину ❤️ У книзі авторка звертається до фентезійної тематики, поєднуючи її з сучасною українською реальністю. Роман застереження про відповідальність, страх, віру й силу прихованих знань. Книга доводить, що навіть у знайомих українських реаліях може приховуватися щось темне, давнє й надзвичайно небезпечне.

Середня: 5 (2 оцінок)

Опубліковано Chloia Сб, 02/07/2026 - 20:11

#

Вкотре впевнююєшся , що шкільна програма і доросле свідоме читання зовсім по іншому сприймаються! Прочитавши кілька років тому «Наталка Полтавка» відкрилась по новому, навіює думку, що справжнє щастя можливе лише там, де є щира любов, взаємна повага та свобода вибору Дії відбуваються у простому українському селі ! Твір розкриває проблему станової нерівності, примусового шлюбу та залежності людини від суспільних обставин. Образ Наталки уособлює духовну красу, чесність і вірність у коханні, навіть у злиднях вона зберігає добре ім’я й людську гідність.

Середня: 5 (2 оцінок)

Опубліковано marusya84 Сб, 02/07/2026 - 19:45

#

Собори душ

Заборонений в радянський час роман Олеся Гончара про вічні істини: про духовність, чесність і гідність, про кохання і повагу до старості, про зраду та героїзм. Кожен герой - нібито типовий радянський. Однак із внутрішнім протестом проти нових віянь. Чи можна здати батька в будинок для літніх людей? Назвемо це так. На Заході це, до речі, звичайна практика, а в нас це здавна вважалося аморальним. Чи можна перетворити собор на ринок? Згадалося, що нещодавно у моєму місті порушувалося питання про спорудження багатоповерхівки біля собору, й одразу ж згадався роман Гончара.

Середня: 4.7 (3 оцінок)

Опубліковано Lanroyen Сб, 02/07/2026 - 19:29

#

Майстер слова

Моя перша книга Стівена Кінга, яку я прочитала. І мене захопила ця історія з перших сторінок, не дивлячись на обсяг книги, це зовсім не відчувалось. Кожне слово написано так влучно, що взагалі не відчувалось зайвим.

А ще подорожі в часі, це взагалі окрема любов❤️ також користуючись моментом, хочу порадити екранізацію на цю книгу 😁.

Середня: 5 (3 оцінок)

Опубліковано Сергій Іщенко Сб, 02/07/2026 - 19:14

#

Це найстрашніший приклад токсичної педагогіки страху. Коцюбинський геніально препарує механізм, як ми, дорослі, підміняємо поняття: замість того, щоб вчити дитину розуміти світ, ми вчимо її боятися власної природи. Дмитрик - це не грішник. Це дитина з абсолютно здоровими, вітальними потребами: з'їсти ласощі, вирватися з душної хати на волю. Але система виховання: бідність замішана на релігійному догматизмі матері таврує ці потреби як злочин. Хлопчика вбила не хвороба. Його вбило гіпертрофоване почуття провини, яке в нього дбайливо вклали.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Сергій Іщенко Сб, 02/07/2026 - 19:10

#

Жертва СТЕПові

Яновський зробив страшну річ. Він узяв біблійний сюжет про Каїна і Авеля, перевдягнув його в запилені будьонівки та жупани, і змусив нас "милуватися" тим, як брат вбиває брата. Читати це - як дивитися на сонце, що сходить над полем битви: очі ріже від краси, а душу вивертає від суті. Тут немає історії в підручниковому сенсі. Тут є лише СТЕП. І цей СТЕП - не декорація, це величезний, байдужий вівтар. Йому все одно, якого кольору прапор у тебе в руках: червоний, жовто-блакитний чи чорний. Йому потрібна жертва і родина Половців цю жертву приносить.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Сучасний кент Сб, 02/07/2026 - 18:48

#

Вайбова рецензія 3.0. Це про ідентичність, бро

Слухай сюди, зараз буде розклад за талмуд, від якого в тебе в макітрі заграє «Щедрик», але не той, що в ТікТоку під ялинку, а реальний, трушний, із присмаком крові та драми. Ірен Роздобудько в «Прилетіла ластівочка» викотила такий байопік про Миколу Леонтовича, що ти просто випадаєш в осад.

Середня: 5 (2 оцінок)

Опубліковано Chloia Сб, 02/07/2026 - 17:35

#

Три зозулі чи любовний трикутник

Новела Григорія Тютюнника це надзвичайно тонкий і болючий твір про долю, любов і моральну велич людини. В основі трагічний «любовний трикутник», де є безмежне страждання й внутрішня жертва, це проявляються у любові Марфи! Автор показує любов не як пристрасть, а як духовну силу, що здатна піднести людину й водночас приректи її на самотність. Взагалі автор любить своїх персонажів він дуже гарно їх описує характери та почуття!

Середня: 4.9 (9 оцінок)

Опубліковано Сергій Іщенко Сб, 02/07/2026 - 17:32

#

Валькірія українського степу

До вашої уваги рецензія на не просто історичний роман, а на блокбастер про українську Жанну д’Арк. Так... без французького пафосу, зате з запахом пороху і степового полину. Василь Шкляр написав книгу, яка рве шаблони: ми звикли бачити жінку на війні як жертву або як медика, а тут перед нами отаманша.