Для європейця ісламська цивілізація видається закритою, антигуманною, із суворо регламентованими правилами життя. Посудіть самі: обов’язкова молитва п’ять раз на день, неухильне виконання усіх приписів Корану, жорсткі родинні рамки, велика кількість табу для жінок, священна війна проти невірних (джихад). У тому світі діє патріархальна система цінностей, він наглухо закритий під паранджею, панують ще прадавні закони. Потрапити всередину цієї замкнутої й кастової системи дуже складно.

Уже вдруге Фоліо випускає «сонну продукцію» Катерини Бабкіної. Перед цим був романний дебют під назвою «Соня». В ньому молода письменниця зобразила інфантильну, незграбну, в’ялу, недолугу, інертну дівчинку. Яка пливе по життю, немов дохла тріска по течії. У «Соні» поетка максимально сконцентрувала тінейджерські комплекси та «бздики», авторське альтер его досягло в творі найвищого піку. Сируватий роман похвалили усі кому не лінь, тож після «тріумфу», низки дружніх «одобрямсів», Бабкіна взялася перевидавати старі вірші. Додавши декілька нових.