You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Сельма Лаґерлеф "Сага про Єсту Берлінґа"
Мені надзвичайно імпонує вміння митців внести у свої твори фольклорну складову, відкрити світові колорит своєї нації через художню літературу. От і для мене "Сага..." - один із небагатьох творів, який заохочує відвідати місцевості, так майстерно відтворенні письменницею. Описи природи просто заворожують, а довколишній пейзаж додає загадкову ліричність роману, так вміло використаний письменницею для створення настрою героїв.
Арчибальд Дж. Кронін "Могила хрестоносця"
Творчість Арчибальда Кроніна у мене завжди викликає захват: так майстерно описати природу людини, її психологічну складову, так вміло проаналізувати її вади. Із кожною прочитаною книгою Арчибальда Дж. Кроніна я проживаю цілий спектр відчуттів - від захвату до обурення. Також помітила, що для творчості письменника притаманне відчуття декадансу - сама назва твору обіцяє невтішний кінець.
Халлдор Лакснесс "Самостійні люди"
На мою думку, самотнішнього персонажа у літературі, як у цьому романі я ще не зустрічала. Але ж у даному випадку, головний герой і не викликав у мене жалість до нього, бо зазвичай самотня старість приходить як правило внаслідок егоїстичного способу життя.
Арчибальд Дж. Кронін "Юдине дерево"
Найперші асоціації, які викликає у мене назва книги - то це історія про зраду, як не як, але посил на біблійну алюзію про найбільшу зраду людства, ціна якої тридцять срібняків, беззаперечна. Арчибальд Дж. Кронін навдивовижу тонко відчував природу людини, а щоразу читаючи його книги, відчуваю величезний захват від його письменницької майстерністі.
Арчибальд Дж. Кронін "Літа зелені"
Щоразу читаючи про долю дітей-сиріт, моє серце від суму наливається кров'ю. Звісно, що в даному випадку недоречно порівнювати, які історії залишили рубець на серці, і зайвий раз неслушно розказувати про надзвичайну майстерність Арчибальда Дж.Кроніна відтворювати природу людської сутності. Але книга "Літа зелені" з тих історій, які надовго западають у душу.
Арчибальд Дж. Кронін "Ключі царства"
Щоразу читаючи книги на тему розмежування віри та релігії, задумуюся над тим, що такого штибу книги, мабуть, знаходять мене самі. І скажу від себе, що дуже цікаво співставляти як до такого делікатного питання підійшли у своїй творчості митці. Кожен по особливому, але помітно, що Арчибальд Дж.Кронін підійшов до даного питання із винятковим духовним піднесенням та високою моральністю.
Іво Андрич "Зеко"
Мені дуже імпонує творчість Іво Андрича, та й взагалі балканська література, є у ній щось таке тужливе й сумне, але разом з тим приправлене дрібкою іронії. Минулоріч я читала у Іво Андрича роман "Міст на Дрині", і мені до вподоби закладені сенси - міст, як символ єднання. Цього разу познайомилася із короткою прозою Іво Андрича, у збірці є чимало оповідань, але найбільше зворушив твір "Зеко".
Томас Манн "Будденброки. Занепад однієї родини""
Тема занепаду, відтворена у літературі, викликає у мене цікавість завжди, попри її гнітючість. До неї звертались чимало митців, але я не вбачаю доречності в порівнянні, хто до даного питання підійшов епічніше, а хто менш, кого твори вже стали культовими, а кого не такими популярними. Кожен відтворив проблему занепаду суспільства по особливому, але на мою думку якщо не помиляюся, Томас Манн був одним із першим, хто заговорив про це.
Джон Голсуорсі "Сага про Форсайтів"
Зізнаюся, що коли читала "Сага про Форсайтів" Джона Голсуорсі, а перед тим почитавши "Будденброки" Томаса Манна, мене не залишало відчуття порівняння цих двох епічних родинних саг. Але якби мені не хотілося б звести прочитане до порівняння, все ж розумію кожен роман заслуговує окремої уваги.
Так, в кожному з цих романів є спільно порушенні теми, такі як от занепад вікторіанської доби. Кожен із авторів майстерно відтворив тему зламу, непорозуміння між старшими та молодшими поколіннями.