Рецензії та відгуки на книгу

У «Пастці» немає катастрофи — є повільне, виснажливе скочування вниз, яке майже не чути, поки не стане запізно. Це історія без героїв, без злодіїв, без хепі-енду — як саме життя, коли тобі не пощастило народитися внизу. Париж у Золя — це не місто закоханих, а бетонна пастка, де замість вулиць — зношені звички, а замість перспектив — дірки в стінах. Алкоголь тут — не символ розбещення, а ліки від безвиході, які перестають діяти. Золя показує, що пияцтво — не порок, а наслідок. Не причина, а симптом. Опис побуту — не декоративний, а функціональний: він не для антуражу, а щоб стало тісно.

Ця новела є автобіографічною: колись батька Григора Тютюнника було відправлено в Сибір, а матір та кохана жінка разом шукали його. Новела «Три зозулі з поклоном» про кохання - нерозділене кохання Марфи до Михайла. У шлюбі жінка прожила всього два роки, потай кохала Михайла, одруженого із Софією, матірʼю оповідача. Перебуваючи у Сибіру, Михайло надсилає дружині листи, про надходження яких завжди знає Марфа. Вона просить листоношу пригорнутися до листа, плаче над ним. Цікаво, що Софія ніколи не вгадувала, в який день отримає листа від коханого.

Давно захоплююся спортом, а мій бой-френд обожнює велосипед, щодня їздить на ньому на роботу і з роботи, тож ця книга буде цікавою нам двом. Приблизно так я думала, коли купувала книжечку авторства Роберта Пенна. Очікувала, що там буде чимало пригод, й автор розповість не одну захоплюючу історію про свої навколосвітні подорожі на велосипеді. Однак цього всього у книзі я не знайшла. Натомість отримала трохи занудну історію розвитку велосипеду, дізналася про кількість велосипедистів у Штатах наприкінці 19 століття, прочитала про популярність велосипедів серед жінок.