Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

Кримінальна солянка

Ця книжка точно зайде сучасним діточкам, що мають кліпове мислення і їм важко вивозити довгі романи з купою повільних діалогів. «Пуаро веде слідство» - це тупо їхній порятунок. Це не цілісна тягуча історія, а збірка коротких оповідань. Такий собі мікстейп найкращих швидких хітів леді Аґати, де Еркюль Пуаро розвалює кримінальні кейси на швидкості х2.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Від часів Геродота до 90-х

Сеттінг роману - вигадане провінційне містечко на Київщині з промовистою назвою Холодне Поле. Клочко не романтизує 90-ті. Він показує їх як епоху тотального розпаду, де державні інституції існують переважно на папері, а реальна влада належить кримінальним угрупованням. Холодне Поле - це класичний закритий тераріум, де люди намагаються просто вижити в умовах тотальної бідності та безнадії.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Чиї методи кращі

Ми ж бо всі звикли, що гольф — це тупо нудна розвага для багатих пенсіонерів, то Аґата Крісті зараз жорстко зламає цей стереотип. «Убивство на полі для гольфу» - це друга велика справа Еркюля Пуаро, де ставки ростуть, а трупи знаходять там, де мажори мали б заганяти м'ячики в лунки.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Пуаро - підозрюваний у вбивстві

«Смерть у хмарах» - це ще один лютий майндфак від Аґати Крісті, де класичний закритий детектив переноситься тупо в небо. Ніхто не зайде, ніхто не вийде, а вбивця гарантовано летить із тобою в одному салоні.

вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Усі хочуть кохання

Щоденник кілера це детектив, але кумедний детектив)

Напевно, книга притягує позитив, бо потрапила до мене випадково. На день народження всім дарують квіти, а мені книги. І коли мене спитали, яку подарувати, я відповіла: «Щось з Кінга» (бо ще не читала і хотіла познайомитись). Так от, Кінга мені подарували… тільки я ж не уточнила, якого)) І найголовніше книга крута, автор крутий, і наше знайомство ще крутіше))

Легкий детектив, де головна фішка гумор, чорний гумор))

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Еталонний соціопат

«X (Екс)» Сью Ґрафтон - це дуже специфічний, майже ностальгічний читацький досвід, особливо якщо читати його після сучасних, перенасичених технологіями трилерів. Це 24-та книга з легендарного «Алфавітного циклу», який, на жаль, так і залишився незавершеним через смерть авторки перед написанням останньої літери «Z».
Особливість цього роману полягає в тому, що Ґрафтон навмисно законсервувала свою героїню, приватну детективку Кінсі Мілгоун, у кінці 1980-х років. І це кардинально змінює всю анатомію тексту.

вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Правда не завжди рятує. Інколи вона руйнує все, що ти намагався захистити

Ще одна зникла безвісти це психологічний детектив, де головна героїня жінка-детектив, тому мені це сподобалось! Я надаю перевагу все ж детективам, де більше психології, ніж просто вбивство чи пошуки, хто винен, та розкриття таємниць. Мені дуже сподобався в межах жанру. 

І так, що у нас є)

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Коли нас троє

У багатьох детективах головні герої проводять розслідування або на самоті, або дуетом, або у невеличкій групі до десяти осіб а у книзі Олексанри Орлової " Загадковий злочин у музеї таємниць" детективи вирішили працювати в трьох. Три це ніби звичайнісіньке собі число однак зараз ми говоримо не про дивацтво і не про містику. Коли у групі троє детективів це добре бо тоді у ворогів є мізерні шанси їх почути і можна зробити більше роботи, обдивитися більше кутків, записати в свій записник більше підозрюваних, знайти більше зачіпок, попередити більше людей про небезпеку тощо.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Деконструкція «Лоліти»

«Правда про справу Гаррі Квеберта» - це магнум опус Жоеля Діккера, який свого часу катапультував його у світову лігу детективістів. Тут Діккер вибудовує колосальний, багатошаровий метароман, який прикидається класичним американським трилером. Це смілива і дуже майстерна деконструкція одночасно двох потужних міфів: ідилії ідеальної «одноповерхової Америки» та святості літературного генія.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Банк - окрема держава, а вбивство - корпоративний аудит

«Загадка 622 номера» Жоеля Діккера - це дуже цікавий і багато в чому особистий експеримент автора зі своєю власною ідентичністю та читацькими очікуваннями. Якщо у своїх попередніх хітах як-от «Правда про справу Гаррі Квеберта» Діккер експлуатував атмосферу американської глибинки, то тут він повертається додому, до Женеви та швейцарських Альп.
Замість класичного похмурого нуару чи кривавого трилера він конструює витончений, майже театральний детектив-головоломку, загорнутий в обгортку метаромана.

вподобати
1 користувач вподобав.