Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Естетика розумного дитинства
Брати до рук оригінального Сковороду - це завжди трохи страшно. Це як намагатися лупати барокову скелю чайною ложечкою: красиво, велично, але зуби можна зламати об архаїзми та складні плетива думок. І саме тому ця адаптація Леоніда Ушкалова для дітей - це не просто книжка, це справжній рятівний місточок через століття.
Йдучи вулицею
Збірка новел та етюдів Євгена Концевича про звичайних людей та їхнє повсякдення. Частина творів нагадала мені за стилем імпресіонізм Коцюбинського, принаймні в новелі «Груша», що відкриває книжечку. Про що ця новела? Про грушу, яка простояла вік і впала. Всередині вже висохла, тож із неї нічого не вирізьбиш, лише на дрова хіба що піде. Хто посадив дерево? Дід чи прадід? Роздуми про дерево супроводжуються реплікою про єдиного сина Тимка. Наприкінці новели ми дізнаємося, що його вбили фашисти.
гарні ідеї нічого не варті без вчасної реалізації
Збірка невеликих казочок, надрукованих по складах, ідеально для починаючих читачів 😊 Одна з перших книжок, за якою синок вчився читати! Гарна, яскрава книжечка з великиими гарними малюнками та якісними матеріалами. Для маленьких читачів сторінки обов’язково мають бути цупкими як у цій книзі 👍 Казочки коротенькі на сторінку-півтори, тож ідеально підходять для одного прочитання перед сном або протягом дня.
#
Кишеньковий космос
Тримати в руках цю «Мікромініатюру» від Фоліо - це дивне, майже фізичне відчуття дисонансу. Малесенька, кишенькова книжечка, яка легко вміщується в долоні, а всередині - справжня тектонічна плита. Микола Бажан - це ж зовсім не про мініатюрність, це про монументальність, про важку архітектуру слова, яка, здається, рве тонкий папір своєю вагою.
#
Монстри серед нас
Є детективи, які ковтаєш похапцем заради розгадки «хто вбивця», а є такі, в які хочеться закутатися, наче в старий вовняний плед, і смакувати кожну деталь. «Вигнанець і перевертень» Андрія Кокотюхи - це саме та історія, де атмосфера важить не менше, ніж сюжет.
Вона пахне мокрим снігом, страхом і тим особливим, тривожним затишком провінції початку XX століття. Кокотюха тут виступає не просто як майстер інтриги, а як декоратор. Він будує світ, у якому тіні довші, ніж зазвичай, а за кожним рипінням мостин ховається чиясь таємниця.
#
Естетика стійкості
Знаєте, є книги, які пахнуть типографською фарбою, а є ті, що, здається, фізично пахнуть живицею, хвоїм димом і холодним карпатським вітром. «Ялівець» Дмитра Павличка - саме така.
#
Вищий пілотаж українського духу
Це не історичний роман, як ми звикли. Якщо ти чекаєш легкого чтива типу «поскакали, рубали, перемогли» - забудь. Це Вінграновський! Він же поет і режисер. У нього слова не йдуть рядком, вони створюють 3D-картинку. Ти читаєш і ти не «дізнаєшся» історію, ти в неї провалюєшся.
Він описує не так події, як стани. Коли він пише про степ, ти чуєш, як трава шумить. Коли пише про бій, ти відчуваєш запах поту і заліза. Текст густий, в’язкий, як стара смола. Ти продираєшся крізь нього, і це важко, реально важко! Мозок іноді кипить. Але коли ти ловиш цей ритм... Це ж чистий транс!