Рецензії та відгуки на книгу

Ця історія ( п'ята і остання новела циклу) кардинально відрізняється від усіх попередніх. Тут Джеймс Бонд не грає в шпигунські ігри. Він опиняється всередині класичного камерного детективу в стилі Агати Крісті - «вбивство в зачиненій кімнаті». Тільки кімната ця гойдається на хвилях посеред Індійського океану.

Останнє оповідання цієї збірки «Весілля Арсена Люпена». За стилем оповіді та драматизмом нагадало мені твори Олександра Дюма та Джека Лондона. Іронія та гумор Арсена Люпена, помножені на тупість герцога Жана де Сарзо-Вандом та спритність його дочки - старої дівиці Анжеліки. Відзначу, що Моріс Леблан став приділяти жіночим образам чимало уваги, підбираючи для Люпена щирих та відданих дівчат. Отож, початок новели більше схожий на розіграш. Герцог дізнається, що невдовзі його дочка Анжеліка має одружитися із Арсеном Люпеном.

Книга дуже болюча , лише сам початок з сильним і тривожним образом, так і задає тон всій історії через моторошне відчуття яке не відпускає до останньої сторінки. Маленька дівчинка, ліс, тиша, табличка «я подорожую наодинці» і вже покриває холодом. І найбільше тут працюють не самі злочини, а люди які з ними стикаються.

Рутинні візити на кладовище рідко закінчуються чимось хорошим, особливо якщо ти живеш у детективному романі. Аліна щотижня приходить на могилу матері просто для того, аби втекти від порожнечі власної квартири, де стіни буквально тиснуть на голову. Аж поки її погляд не чіпляється за сусідній пам'ятник із фотографією усміхненого хлопця, який помер надто рано. Звичайна людська цікавість миттєво мутує у нездорову фіксацію. Те, що поліція колись зручно запакувала в папку «нещасний випадок», раптом починає обростати максимально підозрілими деталями.